Творчість Оноре Бальзака

Розміщено Шкільні твори в 26 февраля 2011

Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака - це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом життя і сприйматиме їх як щось нове і наново відкрите для себе.

На думку Сенеки, життя вимірюється не довжиною, а змістом. Мабуть, цими ж критеріями керувався і Бальзак, створюючи свою «Людську комедію». Автор написав 97 творів із 143 задуманих, відтворивши широку реалістичну картину французького суспільства першої половини ХІХ століття. Епопею автор поділив на три підрозділи: «Етюди про звичаї», «Філософські етюди» та «Аналітичні етюди», хоча розподіл цей є умовним, адже в усіх творах письменника присутні і показ звичаїв певної верстви населення, і філософські роздуми автора і від своєї особи, і від особи героїв, і глибокий аналіз подій, оцінку яких дано визначити читачеві. Проте авторський розподіл і нерівнозначний, адже розділ «Етюди про звичаї» став найбільшим не лише за обсягом (налічує 72 романи), а і за ідейним спрямуванням.

До того ж більшість дійових осіб кожного з творів продовжує своє життя на сторінках інших повістей і романів «Людської комедії». Серед цих персонажів Ежен Растиньяк, Жак Коллен (Вотрен), віконтеса де Бос-сан, Дельфіна Нусинген, Б’яншон і багато інших.

А разом із героями автор звертається і до тем, які намічені в одному з творів, а мають своє продовження в інших творах, перегукуються з основною проблематикою епопеї.

Центральною темою «Людської комедії» є тема згубної влади грошей, ненаситної гонитви за наживою. Саме гроші спотворюють стосунки між людьми, роблять предметами торгу найцінніші людські якості - любов, дружбу, нівелюють роль сім’ї, науки, мистецтва.

Найвідомішими творами Бальзака є «Гобсек», «Ежені Гранде», «Батько Горіо», «Втрачені ілюзії». Перекладами цих творів на українську мову ще в минулому сторіччі займались видатні класики. Творами Бальзака захоплювались Шевченко, Франко, Леся Українка. Не дивно, що наші сучасники з задоволенням знайомляться з творчістю Бальзака. Леся Українка, наприклад, всім радила читати «Втрачені ілюзії». Мені подобається цей твір, проте більш подобається «Батько Горіо», адже сім’я завжди є основою будь-якого суспільства, тому історія буржуазного суспільства, яку задумував розкрити Бальзак, бере початок саме в цьому творі. Потоптана дочками батьківська любов викриває характер трагедії усього буржуазного суспільства. А особисте життя героїв стає частиною суспільної моралі.

Не менш жахливим є життя лихваря, якому гроші замінили близьких людей, у повісті «Гобсек». Це стосується не лише Гобсека, який не визнавав власної дочки, а й людей вищого суспільного класу, дворян. Так графиня де Ресто заради кохання розорює власних дітей.

А роман «Шагренева шкіра», який очолив серію філософських творів письменника! Хіба ж не реалістично зобразив автор дійсність? Адже, зображуючи долю молодого поета, Бальзак викриває жорстоку гру пристрастей, жах і трагізм повсякденного життя.

Шагренева шкіра є символом приречення особистості, яка прагне лише насолоди. Автор вважає, що праця низів і паразитизм верхів несумісні.

Майже в усіх своїх творах Бальзак виступає майстром типізації і узагальнення. При цьому всі його образи виразні й індивідуальні.

Герої творів Оноре Бальзака - представники різних суспільних верств, які під впливом дійсності набувають тих чи інших реалістичних рис і самі стають виявом цієї дійсності, адже життя і характер людини зумовлюються суспільними відносинами.

Але підтекстом у «Людській комедії» Бальзака мені вважається судження, що за будь-яких суспільних обставин людина має залишатися людиною.

Творчість Оноре Бальзака дуже складна для сприйняття. Здавалось би, його герої знаходяться на поверхні зі своїми болями, радощами, пристрастями. А насправді, розглядаючи їх, натикаєшся на таку підводну течію, що може поглинути і не дати випірнути на поверхню.

Образи його творів такі реальні, що іноді забуваєш, що розглядати їх треба лише в контексті твору, і переносиш у дійсність і ставишся так, як ставився б до людей, існуючих поруч. Тоді вчинки героїв стають незрозумілими і неусвідомленими, а твір взагалі втрачає зміст.

Але не слід забувати, що основною ідеєю романтиків, засвоєною Баль-заком, був історизм, який базувався на засадах єдності людини і суспільства. Зображуючи сучасну йому епоху, Бальзак підносив особистість над побутом. Можливо, тому його творчість близька мені і моїм сучасникам.

У зображенні своїх героїв, як центральних, так і епізодичних, письменник узгоджував соціальну належність героя з його мораллю.

Найбільш показовою у цьому плані є «Людська комедія», де автор з цілковитою точністю і повнотою дослідив специфічні особливості епохи. Найбільшу увагу, на мій погляд, привертає зображення автором «епохи грошей», адже Бальзак глибоко і тонко проник у сутність і «техніку» грошових стосунків. Він зумів проникнути у неестетичні сторони дійсності - брудні розрахунки спекулянта і катастрофу купця, які визначили більшість рис людського побуту і моралі. Я думаю, що не слід скептично ставитися до вислову доктора Б’яншона, що «гроші - релігія нового світу», адже гроші в усі часи відігравали велику роль у соціальному житті. І саме злидні, відсутність грошей, побутові умови стають тією зовнішньою силою, що протистоїть особистості. Тому так часто герої Бальзака боряться з грішми, а не служать їм, бо на думку самого автора «вигодою можна пояснити лише принизливі вчинки». А в «Людській комедії» присутній цілий натовп позитивних героїв, адже письменник вірить у людину та її невичерпні духовні сили.

Образи д’Еспара або Монжено можна розглядати в двох аспектах: або як позитивні образи сучасних аристократів і банкирів, або як символ неможливості доброчинності сучасного суспільства.

Велику увагу приділяє Бальзак визначній особистості. Могутня особистість, здатна на великі зусилля волі і на боротьбу з людьми і обставинами, приваблює письменника незалежно від мети її діяльності: чи то бунтарство проти ідеологічних пут, чи то проти поневолення думки.

Визначна особистість, незалежно від роду занять, наділена величезною потенційною силою, владою над зовнішнім світом. Усі герої цього плану являють собою лише варіанти одного типу. І Наполеон, і Вотрен - люди однієї породи, але перший піднявся на вищий щабель політичного життя, а другий залишився на дні людського океану. Сила випадку допомогла Наполеонові виявити геніальність, а відсутність належних обставин призвела Вотрена до боротьби з суспільством. Роль перемоги героя над ворожими зовнішними обставинами визначається так: «Немає принципів, є тільки події; немає законів, є лише обставини; вища людина пристосовується до подій і обставин, щоб керувати ними» («Батько Горіо»).

Сучасна Бальзакові дійсність відбилась на сторінках першого роману, написаного як частина великої цілісності, названої згодом «Людською комедією». «Батько Горіо» є, так би мовити, ключовим твором, до якого сходиться уся попередня творчість Бальзака. У центрі подій знаходиться п’ятиповерховий будинок, де і відбуваються драматичні, повні несподіванок, події: убивство спадкоємця, грабунок, розпуста. Автор трагічно показав побут міщанський і побут аристократичний, між якими важко знайти розбіжності, легше знайти спільні риси.

Оноре Бальзак - постать неординарна. Попри всі протиріччя своїх поглядів він залишив нащадкам величезну галерею образів, які увійшли у світову літературу свідченням геніальності великого майстра. А головне, він був одним із перших французьких письменників, які з такою гостротою відчули свою сучасність.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций