Незнайоме свято

Розміщено Українська мова в 24 февраля 2011

Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незнайомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно зморив мене - і ось я чую ласкаве бабусине:

-        Доброго ранку, синку! Вже сонечко встало, прокидайся. Сьогодні свято у нас в селі.

-        Свято? Яке? - здивовано запитав я і зрадів - значить будуть гості.- Бабусю, що будемо готувати святкову вечерю?

-        Ні, дитино! Це свято ми святкуємо біля нашого центрального ставка.

-        Біля ставка? Що ж це за свято? - запитав я.- Я у нас у місті про таке не чув.

Вийшовши з будинку на подвір’я, я слухав бабусину розповідь:

-        Свято це - одне з найважливіших у нашій країні. Святкують його 6-7 липня біля водойми. Хлопці вдень ходять лісом збирають хмиз, полінця, щоб було чим запалити вогнище. А дівчата йдуть у луки, збирають квіти, роблять ритуальне дерево «Купайла» чи «Марену», прикрашають його стрічками, квітами. А ввечері всі збираються: дівчата пускають вінки на воду, хлопці стрибають через вогнище, всі співають пісень, розважаються.

-        Як розважаються? - все допитувався я у бабусі.

-        Побачиш, синку, ввечері, так всього не розповіси. Давай зараз попораємось по господарству, а тоді зайдем до дядька Івана і разом підем на свято. Згода?

У мене ще було багато питань, але я зрозумів, що бабусі важко буде мені все словами пояснити. Ну що ж, почекаю до вечора. Дивно, про яке ж я свято ще не знаю, адже я так люблю свята!


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций