Пам’ятник славетній особистості і її творцю (Артур Конан Дойль «Шерлок Холмс»)

Розміщено Шкільні твори в 21 февраля 2011

Традиція людства — встановлювати пам’ятники на честь славетних особистостей. Серед мільйонів відомих письменників, музикантів, учених, удостоєних цієї честі, закарбовано в камені чи в металі всього одиниці літературних героїв. Серед них — Шерлок Холмс з циклу оповідань Артура Конан Дойля. Він височить біля лондонської станції метро «Бейкерстріт», де на однойменній вулиці в будинку 221-Б, як написав А. Конан Дойль, мешкав легендарний герой разом з другом лікарем Ватсоном.

Чим же підкорив своїх читачів А. Конан Дойль? Чому й понад століття після написання оповідань про Шерлока Холмса шанувальники великого детектива створюють клуби, товариства на його честь?

Звісно, талантові А. Конан Дойля ми завдячуємо популярності його героїв. Крім того, і сам вид художньої літератури, який називається детективним, захоплюючий за своєю будовою.

Поняття «детективна література» — від лат. detectio — відкриття, від англ. detect — викривати. Він побудований або на логічному розкритті загадкового злочину, або на детальному з’ясуванні таємних і дивних обставин, що пов’язані з долями героїв.

Конфлікт будується на боротьбі розуму і справедливості з силами зла і насилля.

Фундатором детективної літератури вважається американський письменник Едгар Алан По, але саме Артур Конан Дойль винаходить нову літературну форму — цикл детективних оповідань з одним головним героєм.

З захопленням читачами сприйнялися збірки «Пригоди Шерлока Холмса» і «Записки про Шерлока Холмса». А коли А. Конан Дойль вирішив, що вичерпався з сюжетами про детектива-мислителя, написав оповідання «Остання справа Холмса», де розповів про загибель улюбленого героя від руки злочинця Моріарті. Читачі, серед яких була і сама англійська королева Вікторія, просили автора повернути світові містера Холмса.

Так у 1902 році з’являється повість «Собака Баскервілів», а у 1903 — цикл оповідань «Повернення Шерлока Холмса».

Твори А. Конан Дойля приваблюють кожне нове покоління читачів перевагою сили розуму, духу, прагненням перемоги правди, справедливості і добра.
Вперше в літературі твори, в центрі яких було розгадування таємниць, з’явилися в Едгара По, але насправді засновником детективного жанру справедливо вважати англійського письменника Артура Конан Дойля. Він написав цілий цикл оповідань і повістей про приватного детектива Шерлока Холмса.

Загадки і таємниці завжди приваблюють і захоплюють. Зазвичай літературні герої дізнаються про таємниці безпосередньо беручи участь у подіях або ж з розповідей інших героїв. Розгадкою таємничих історій, зіставляючи факти і вибудовуючи логічні ланцюжки, у Конан Дойля займається, практично не виходячи зі свого робочого кабінету на Бейкерстріт, розумний і спостережливий детектив — Шерлок Холмс. Він на очах у свого приятеля — доктора Ватсона — відновлює картину події, наче сам був на місці злочину.

Коли Шерлок Холмс, вперше побачивши людину, розповідає масу подробиць з її життя, це більше схоже на фокус, якому не перестає дивуватися Ватсон, добре знайомий з методом знаменитого детектива. Така унікальна здатність Шерлока Холмса в кожній розповіді і кожного разу викликає у читача захоплення. Так, у «Союзі рудих» про клієнта, що тільки-но з’явився і в якому Ватсон не помічає нічого особливого, Шерлок Холмс розповідає багато цікавого. Наприклад, «містер Уїлсон свого часу заробляв фізичною працею, він нюхає тютюн, він — франкмасон, був у Китаї і протягом останніх декількох місяців йому доводилося багато писати». Усі ці висновки побудовані на реальних спостереженнях і легко пояснюються героєм: «Ваші руки розповіли мені про це. Ваша права рука більше від лівої. Ви працювали нею, і м’язи на ній стали більшими. Про франкмасонство здогадатися неважко, оскільки ви носите запонку із зображенням дуги і кола. І лише в Китаї могла бути витатуйована та рибка, що красується на вашому правому зап’ясті».

На очах у здивованих читачів і не менш здивованого Ватсона, Шерлок Холмс вкотре доводить, що основний принцип дедуктивного методу полягає у розпізнаванні найдрібніших деталей і подробиць, зіставленні фактів, вибудовуванні логічної послідовності. А гарне знання життя і багатий досвід дозволяють Шерлоку Холмсу «творити дива». Будь-яка найдрібніша деталь стає зачіпкою, ниточкою, що приводить до розгадування злочину.

Можливості розуму не мають меж — ось головна думка автора, яку він утверджує за допомогою Шерлока Холмса. Потрібно тільки навчитися користуватися цими можливостями, чому і намагається навчитися доктор Ватсон. І хоча Шерлок Холмс стверджує, що він тільки приватний детектив, а в першу чергу він учений, дослідник, саме такі методи у повсякденному житті найчастіше використовують вчені. Розслідування злочинів — це лише окремий випадок, коли використовується логічний підхід. Оволодіння дедукцією і здатністю логічно мислити стануть у пригоді кожній людині. Тому читачів багатьох поколінь так приваблюють розповіді про Шерлока Холмса.

Традиція людства — встановлювати пам’ятники на честь видатних особистостей. Завдяки талантові Артура Конан Дойля ми знайомі зі знаменитим детективом Шерлоком Холмсом, пам’ятник якому встановлено на Бейкерстріт, де, за словами письменника, і жив видатний детектив.

Серед численних злочинів і таємничих історій, майстерно розплутаних Шерлоком Холмсом, особливо виділяється історія про «Собаку Баскервілів», в якій переплелися реальність і вигадка, і для розгадки якої було потрібне не лише логічне мислення знаменитого детектива, але й спостереження за подіями, що відбуваються, збоку, ведення розслідування на відстані, щоб не злякати неординарного й обережного злочинця.

Починається ця, на перший погляд фантастична історія, з розповіді доктора Мортімера про раптову смерть сера Чарльза Баскервіля, про таємничі сліди, побачені доктором Мортімером біля трупа, і старовинний переказ про пса-чудовиська — прокляття роду Баскервілів.

З приїздом у родовий маєток спадкоємця Чарльза Баскервіля сера Генрі Баскервіля з’ясовується, що за подіями, які відбуваються, хтось пильно спостерігає: сер Генрі отримує лист-застереження, і в готелі зникають його туфлі.

Шерлок Холмс, виключаючи участь в цій заплутаній справі потойбічних сил, здогадується, що має справу з розумним і надзвичайно обережним злочинцем, і тому знаменитий детектив вирішує стати невидимим для всіх учасників і спостерігати за тим, що відбувається, збоку, щоб вистежити справжнього злочинця.

Він відправляє свого друга доктора Ватсона разом із сером Генрі Баскервілем у родовий маєток, а сам ховається на болотах і веде спостереження за всіма сусідами Баскервілів. І незабаром дізнається про те, що найближчий сусід і друг покійного Чарльза Баскервіля — містер Степлтон — насправді є представником роду Баскервілів і також має право на спадок, як і сер Генрі. Отже, бажаючи отримати спадок, він найближчим час готуватиме замах на сера Генрі, використовуючи те ж знаряддя, що стало причиною смерті сера Чарльза. Цим знаряддям виявився величезний собака, якого Степлтон тримав на болотах і розфарбовував фосфором.

Так Шерлок Холмс розгадав цю заплутану історію і зробив це за допомогою самого ж злочинця, який у дружній бесіді розповів докторові Ватсону дані зі своєї справжньої біографії. А знаменитому сищикові залишилося тільки навести всі довідки про Степлтона, щоб зрозуміти, хто ж насправді є злочинцем.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций