Робінзонада головного героя роману Даніеля Дефо «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо»

Розміщено Шкільні твори в 21 февраля 2011

В основу сюжету книги Д. Дефо покладено історію шотландського матроса Олександра Селькірха, який прожив на безлюдному острові Ма-а-Тьєрра у повній самотності 4 роки і 4 місяці.

О. Селькірх — прототип Р. Крузо. Прототип — це реально існуюча особа, яка стала авторові прообразом для створення літературного персонажа.

Роман Д. Дефо «Робінзон Крузо» насичено незвичайними подіями і несподіваними пригодами, сюжет якого розгортається у зв’язку з долею головного героя, тому й називається пригодницьким, або авантюрним (з пригодницькою повістю ти вже зустрічався з 5 класі — це «Пригоди Тома Сойера» Марка Твена).

Заслуга й новаторство Д. Дефо полягають у тому, що він оспівує важку буденну працю людини, її розум, силу духу, здатність виживати в найтяжчих умовах. Д. Дефо таким чином започаткував величезну кількість «робінзонад» — творів, у яких зображується боротьба людей за виживання.

Для багатьох поколінь юних читачів цей роман став настільною книгою, його екранізовували багато разів, а діти і зараз продовжують грати «в Робінзона», бо не вичерпується бажання випробувати свої сили в екстремальних ситуаціях, перевірити їх, залишившись наодинці з природою. Пройти і повторити самостійно весь шлях людства від мисливця до землероба, не втративши при цьому оптимізму і не занепавши духом під тягарем непосильної праці, скасованої за допомогою технічного прогресу. Повернутися до витоків життя, щоб самостійно визначити цінності життя, усвідомити, що такі життєво необхідні якості, як енергійність, цілеспрямованість і заповзятливість, врятують в будь-якій ситуації. А вміння самостійно спорудити житло, пліт, добути і приготувати їжу стануть у нагоді кожному.

Оповідання автора про робінзонаду звучить як гімн людському розуму і праці, надихає багатьох на подвиги, додає сили і допомагає не згинатися під гнітом життєвих випробувань.

Труднощі та небезпека підстерігають кожного на життєвому шляху. І неважливо, які вони (сонце, що спалює посіви, звірі, що толочать перші паростки, людські сліди, що віщують небезпеку), головне — не занепасти духом, не зламатися і правильно оцінити ситуацію, вірити у себе, у свої сильні руки і розум, які здатні творити справжні дива.

У романі Даніеля Дефо вперше в літературі тема праці стала центральною в художньому творі, вперше так голосно прозвучала віра в людину, в її творчі можливості, силу розуму і вмінь.

Роман був написаний у XVIII столітті, коли була популярною ідея «природної людини»: повернення людини до природи, розкриття у характері людини природних рис. Це протиставлялося вищим шарам суспільства, яким властива гордовитість.

Саме уславлення праці принесло романові Д. Дефо світову славу, і саме це робить його актуальним в усі часи. Книга про Робінзона, як сказав Жан-Жак Руссо, повинна бути першою книгою, яку слід прочитати кожній дитині після букваря.

Коли згадують ім’я Робінзона, то здебільшого мають на увазі людину, що опинилася на безлюдному острові або, у переносному розумінні, самотню людину, відрізану від усього світу. Саме ці виняткові обставини привертають увагу читача і сприяють відчуттю романтики та поетичності ситуації. Саме це притягує увагу читача до героя, що здатний на подвиг, який знаходить порятунок у самому собі і перетворює острів Відчаю на острів Надії. Робінзон зосереджує всі духовні та фізичні сили на подоланні неприємностей, діє у надзвичайних умовах. І в той же час кожній людині все це здається дуже знайомим і зрозумілим.

Ситуація вимагає від Робінзона повної зосередженості всіх його духовних і фізичних сил, тверезого мислення, точного розрахунку, швидкості мислення і кмітливості. Його нерви напружені — він готовий до зустрічі з реальністю.

Залишившись один на безлюдному острові, Робінзон, незважаючи на важкий душевний стан, не впадає у відчай. Він не втрачає душевної рівноваги і здатності діяти.

В образі Робінзона читача в усі часи притягує сила духу і надзвичайна працьовитість, сила розуму, що перемогла відчай. Саме такий образ відкрила для подальших поколінь епоха Просвіти. Розум, відчуття дійсності, здатність знайти гідний вихід з будь-якої складної ситуації. Коли Робінзон веде записи у своєму журналі, рахуючи всі позитивні і негативні сторони ситуації, в логіці його мислення не можна не відзначити здоровий глузд.

Образ Робінзона — досягнення епохи Просвіти — поєднання здорового глузду і релігійно-філософської думки. Перемога героя в екстремальній ситуації, показує велич людської природи, силу духу як головних сил людського дієвого життя.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций