До кожної ялинки - з повагою (твір-роздум дискусійного характеру)

Розміщено Морально-етичні теми в 19 февраля 2011

Ми їхали трамваєм. Був кінець січня, новорічні свята лишилися позаду, але про них нагадували звалища ялинок, що виднілися де-не-де за вікнами. Зовсім недавно вони сяяли різнобарвними вогниками, дивували іграшками. Деякі ялинки повиносили з квартир із залишками серпантину, гірлянд. На ялинках, викинутих на звалища, прикраси виглядали безглуздо і жалюгідно.

- Чи треба було нищити стільки дерев заради короткочасного задоволення? - зауважив хтось із пасажирів.

- Традиції є традиції, - відгукнулася літня жінка, - та й дітлахам радість.

- Згоден, але питання в іншому, - приєднався до розмови бородань, - навіщо так зневажливо ставитися до дерева, яке несло радість у Новий рік і дітям, і дорослим. Викинули ялинки на звалища немов якийсь мотлох.

- А ось у деяких європейських країнах влаштовують свято, коли прибирають ялинки, - утрутився у дискусію юнак. їх урочисто вантажать на машину і вивозять за місто. Люди підкреслюють свою повагу до дерева, навіть зрубаного, дякують за свята. А без любові до природи не може бути любові до батьківщини. Про це ще школярем я читав у російського письменника Костянтина Паустовського.

У вагоні запала тиша. Пасажири обмірковували щойно почуте. За вікнами промайнуло чергове звалище ялинок!

Лист від ялинки

- Ходімо, листи почитаємо, - запропонував батько, коли ми увійшли в ліс.
- А що за листи?
- Листи від ялинки, їх багато на снігу. І пише ці листи ялинка тільки взимку.
- Ось і ялинка. Однак ніяких листів навкруги, навіть слів на снігу немас. Ти все вигадав!
- Абетка у ялинки не проста, особлива. Бачиш, безліч голок на снігу? Що вони тобі нагадують!
- Букви, тире, коми!
- Так, з хвої можна викласти всю абетку. Я можу тобі прочитати перше послання
- І я можу! Ось буква А, а ось - Н! Легко уявити слово з цих літер.
- Ось про що мені розповіла ялинка. На ній нещодавно сиділи дві сороки і сварилися за сушеного жучка, якого одна з них знайшла.
- А мені ялинка розповіла про білку. Білка скаржилася дятлу на свого неслухняного синочка.
- Нумо, Олесю, залишимо й ми з голок-літер своє послання на снігу. Що напишемо?
- Порадимо сорокам не сваритися, а білченяті - слухатися батьків.
- Ще можемо написати побажання не ображати ялинку, оберігати красуню.
- Нас зрозуміють?
- Так.
Шишки під дубом

- Ти спостережливий, синку?
- Намагаюся, тато.
- Ми гуляємо з тобою майже дві години по лісу. Що незвичайного ти побачив?
- Купу соснових шишок на снігу під деякими дубами. Мені здається, шишкам місце під хвойними деревами. До чого тут дуби?
- Тут працював дятел. Для нього насіння з шишок - смачна поживна їжа.
- Але для чого саме до дуба летіти з цією шишкою? Може, простіше там, на ялинці, упоратися з нею?
- Справа у тому, що на дубах дятел влаштовує «майстерню» з обробки шишок. Знаходить на стовбурі дерева виїмку в корі й підходящу гілку. Приносить у дзьобі шишку, укріплює і міцними ударами починає її розбивати, дістаючи з-під луски насіння.
- А я бачив, як дятел перекидав шишку через голову.
- Це він робить, коли витягне з шишки все насіння, а потім летить за наступною шишкою.
- То ось чому під дубами наприкінці зими купи шишок! Тепер розповім хлопцям. А чому дятла вважають неспівочим птахом? Але ж який загадковий у нього дріб! Нібито він хоче привернути чиюсь увагу.
- Так, цим дріботінням навесні дятел приваблює подругу. Він влаштовується на гілці зручніше, завмирає, а потім швидко-швидко стукає по сухому дереву.
- Далеко котиться по лісу дріб!
- Ось і подруга прилетіла. Тільки не наближається. Сідає десь неподалік, зазирає у кожну щілинку, наче шукає щось, але сама пильно спостерігає за дятлом. Він бачить її і наважується нарешті підлетіти. Ось так і відбувається сватання.
Лісова хатинка
- Чи думав ти, Івасику-Телесику, що я, бабуся Яга, любитиму тебе, наче рідного сина?
- Пам’ятаю, як ти у піч хотіла мене посадити. Але я тебе перехитрив.
- Ось цим ти мені й сподобався. Люблю кмітливих.
- А мені шкода тебе, бабусю. Самотня, у лісі ані друзів, ані родичів. Та й старість не забезпечена.
- Чому? А Кощій? Невже не друг він мені?
- Чув, сироту пригрів Кощій, Хлопчика-Мізинчика.
- Так. Учора вони на килимі-самольоті над лісом пролітали.
- І далеко вони полетіли?


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций