Твір-оповідання

Розміщено Вільні теми в 19 февраля 2011

Новорічна ялина ( твір-оповідання). Вона росла в глухому, дрімучому лісі. Бе оточували осики, берези й невеликий кущ брусниці. Під нею бігали їжачки, зайці й лисиці. Над нею літали сороки, синиці й дятли. Белочки ласували її шишками. Усе дерева бояться морозу. Узимку в них немає жодного листочка. А ялина взимку стає ще зеленее, чим улітку. Як же обійтися без ялини в Новий рік1 Ми прикрашаємо нашу ялину різнобарвними іграшками, хлопавками, ліхтариками, цукерками, печивом - від нижніх гілок до самої верхівки. Незабаром засяють на ній різнобарвні вогники, зазвучить музика й почнеться веселе свято. Хлопці з нетерпінням будуть чекати головних гостей - Діда Мороза й Снігурку. І вони прийдуть, як завжди, вчасно.

Теля Борька ( твір-оповідання). На літні канікули я поїхав до бабусі в село. Незадовго до мого приїзду в бабусиної корови Марти народилося маленьке теля. Він був чорненьким, толстеньким, з великою білою міткою на чолі. Я назвав його Борькой. Теля росло швидко й був дуже рухливим. Коли я брав його за маленькі ріжки, він гнівався й буцав мене. Якось увечері череда корів верталося додому з пасовища. Ворота були окрыты, і Борька вибіг на дорогу. Спереду йшов величезний бик. Побачивши теляти, воно розлютив і кинувся на нього. Ударом потужних рогів він звалив Борьку. Той упав на землю й жалібно замукав. Помітивши це, я швидко поспішив на допомогу. Коли ми з дідусем вибігли на дорогу, то побачили Марту, що облизувала свого теляти, намагаючись йому допомогти. Борька не міг сам піднятися. Тоді дідусь взяв його на руки й поніс додому. У теляти була зламана нога, а з великої рани на боці текла кров. Ми промили й перев’язали рану. А на зламану ногу наш сусід-ветеринар наклав шину й туго забинтував. Щодня ми старанно обробляли рану ліками й міняли пов’язку. Я приносив Борьке свіжу траву й напував молоком. Теля швидко поправилося. Шину ми зняли, рану вилікували, і теля знову стало веселим і життєрадісним.

Мій день у школі ( твір-оповідання). Школа ще зовсім порожня. Незвично тихо. Я швидко піднімаюся на третій поверх і підходжу до вікну. Сьогодні я прийшла раніше, тому що ми з Мариною чергові. Але вона чомусь спізнюється. Проходить десять хвилин, і коридори наповнюються веселим дитячим шумом. Дзенькає дзвінок, і все розходяться по своїх класах. У кабінет входить наш учитель історії. Він розповідає нам про героїчні подвиги древніх римлян і греків. Це захватывающе цікаво! На першій зміні в нас зарядка, що проводять старшокласники . Спереду ще чотири уроки. Серед них мій самий улюблений - географія. Сьогодні я довідалася, як потрібно орієнтуватися на місцевості. Тепер можна сміло відправлятися із друзями в похід - не заблудимося. Так на кожному уроці ми вивчаємо щось цікаве, довідаємося багато нового й корисного. Окончились уроки. Куди піти? Як багато потрібно встигнути зробити! Хочеться сходити на виставку квітів, пограти з молодшою сестрою. Але зараз я поспішаю на тренування, де мене чекають тенісна ракетка й м’яч. Тренер знову буде вчити відпрацьовувати удари й удосконалювати техніку гри. Можливо, незабаром я поїду на показові змагання. А після тренування я поспішаю додому, адже скільки уроків потрібно встигнути вивчити. Вільного часу майже не залишається, але я рада, що день був плідним і я не витратила час зрячи.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций