Твір-опис (зразки)

Розміщено Вільні теми в 19 февраля 2011

Мамина ваза. (художній опис). На мамин день народження товариші по службі подарували їй порцелянову вазу, зроблену гжельскими вмільцями. Тепер ваза стоїть на видному місці - у буфеті. Я часто підходжу до їй і доторкаюся пальцями до прохолодного, гладкого й витонченого боку. Мені подобається розглядати біло-синій розпис із квітів і листів незабудки, що підкреслює врочистість і святковість вази. Мама, як і я, часто любується вазою, а потім перекладає погляд на осколок неба, що видніється з вікна. Мені здається, навіть коли небо похмуре, однаково кольори залишаються свіжими, природними й на вазі можна знайти всі небесні відтінки від пронизливо блакитного до глибокого синього кольору. Мама розповіла мені небагато про гжельских майстрів, але я хочу довідатися про їх більше. Тому я збираюся піти в бібліотеку й знайти потрібну мені літературу.

Осінь (художній опис). Клени одяглися в багрянець. Вони коштують, задумавшись, на узліссі, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько роняють свої різьблені листи. Раптовий порив вітру безжалісно зриває осінню вроду зі смутних кленів.

Як неясно виглядають золоті берізки серед зелених сосен. Вони опустили гілки й засмучуються, що незабаром прийдуть холоду. Схожі на величезних велетнів, розкинувши гілки, коштують жовто-зелені дуби. Високо в небі лунко курличуть журавлі. Вони збираються в зграї й летять на південь. Десь у височині перегукуються дикі гусаки. У рідних краях стає дуже холодно, і вони змушені летіти туди, де тепло. Тільки горобці літають навколо й лунко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати.

Перший сніг (художній опис). Осінь поступово віддає свої права зимі. Ранком уже дуже холодно, подекуди з’являється перший іній. Удень сонце намагається прогріти повітря, але, напевно, йому вже не вистачає сил. У всім відчувається морозний подих зими.

За ніч на небі зібралися хмари, а ранком, немов пухнув, з них посипалися перші легкі сніжинки. Вони кружлялися в танці й застеляли землю білосніжним килимом. Від цього чарівного снігопаду на душі було й радісно, і смутно. Ранком виглянуло сонечко, і сніг потроху став танути. Так буває завжди, адже це тільки перший сніг!

Пушок (діловий опис). Існують різні породи собак. Їх розрізняють по величині, будові, офарбленню, голосу. Болонку не можна поплутати із собакою іншої породи.

Болонка Пушок - маленький кімнатний собака. Вона гарна й кошлата. У неї біла, довга, шовковиста вовна. Мордочка в Пушка невелика, з величезними очима-ґудзичками й маленьким носом. Кучерява вовна на морді як би приховує ніс і очі. Усе болонки швидко вловлюють різні заходи, у них гарний нюх. У Пушка злегка довгасті вуха, які він піднімає, коли насторожений або прислухається. Лабети в нього невеликі, але дуже сильні, причому передні лабети небагато коротше задніх. Пушок добре бігає, лунко гавкає й відгукується на свою кличку. Уперше ця порода собак була виведена в італійському місті Болонья. Від назви цього міста й відбулася назва породи собак «болонка». Пушок (художній опис). Пушок - це маленьке щеня, який мені подарували в день народження бабуся з дідусем. Я давно мріяв мати саме такого собаку. Пушку було всього чотири тижні, він недавно відкрив очі й виглядав дуже забавно.

Як і все болонки, він був невеликий, з довгою білою шерсткою й короткими лапками. У Пушка була дуже смішна мордочка: маленький холодний носик, схожий на кнопку, і темні бешкетні вічка. Він був дуже беззахисний, тому я увесь час носив його на руках, щоб зігріти. Коли щеня засипало, то мордочку ховав у мою сорочку. У цей час я не міг грати, тому що оберігав солодкий сон свого нового друга. Пушок був дуже маленький, і коли бігав по кімнаті, здавалося, що котиться вовняний клубок. Він із задоволенням пив молоко і їв спеціальний корм для маленьких собак. Ми дуже дружили з Пушком, але зараз, на жаль, його в мене немає.

Я завжди згадую про нього з радістю й болем, тому що дуже тужу.

Лисеня (художній опис). Під час канікул я відпочивав у дідуся в селі. Один раз, гуляючи із друзями по лісі, я знайшов на узліссі маленького лисеняти. Він був дуже забавний. У нього був пухнатий хвостик і насторожені вушка. Олеся взяла тремтячий клубочок на руки, погладила, і він позіхнув, як кошеня. Удома лисеня, швидко перебираючи лапками, забився в кут. Коли принесли блюдечко з молоком і присунули його до лисеняти, воно спочатку обережно принюхався, а потім став над блюдцем, вигнув спину й загородив його від усіх. Лисеня із тривогою дивилися на нас, немов побоювався, що хтось може торкнути його молоко. Він ще раз скоса глянув на всіх присутніх і початків хлебтати із блюдця. Мова в нього був довгий і гострий, з якимсь дивним гачком на кінці. Пив він акуратно, як кошеня, але квапливо, як щеня. Лисеня напевно дуже проголодался, тому що всім своїм видом виражали задоволення: з-під вусів, здавалося, з’явилася посмішка, очі солодко прищулювалися, а маленькі передні лапки в темних рукавичках тремтіли. Наш лісовий гість був невеликого росту, як кошеня. Лапки здавалися сильними, але тулуб був щупленьким і маленьким. Велика голова з остреньким носом, бешкетні, круглі, як ґудзика, очі й рухливий кінчик носа робили лисеняти дуже смішним. Шерстка в нього була сірувато-жовтого кольору з темними розлученнями, а шия, щоки й живіт - білі. Лисеня пробуло в нас тільки до наступного ранку, тому що всю ніч сильно скиглили, напевно, шукав маму. Ранком він став смутним, і ми вирішили віднести його туди, де знайшли. Зараз дуже приємно згадувати цю цікаву зустріч із маленьким лісовим другом.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций