Про ідейний зміст повісті «Микола Джеря»

Розміщено Українська література в 18 февраля 2011

З інших героїв повісті насамперед виділяємо старого Джерю. Під час читання першого розділу діти виписали в зошити його портрет, в другому розділі довідались про безрадісне закінчення життя кріпака. Глибоко співчуваючи герою, письменник підкреслює, що «тяжка праця дуже зарані зігнула його етан», що всю силу свою він поклав на панщині, недарма «на його пальцях, навіть на долонях, шкура так поморщилась та порепалась, ніби потріскалась на жару. Скільки він вижав, перемолотив та перевіяв тими руками хліба на панщині за свій довгий вік!»

Діти   повинні   усвідомити,   що  таким   був   не   один Петро Джеря, якого замучила панщина. В образі змальовано  тяжке життя  всіх  селянкріпаків,  що  покірно зносили панську наругу, але це їх не рятувало від жор стокої кари і передчасної смерті.

На завершення характеристики старого Джері Нечуй-Левицький пише: «Вся його сила пішла на чужу користь, в чужу кишеню,- на дорогі оксамитові сукні, на золоті сережки панії Бжозовської, на дорогі наїдки та напитки, на дорогі панські примхи та витребеньки».

Скільки образної виразності в цих словах! їх дібрав письменник, щоб викликати у читачів ненависть до кріпосницького ладу і засудити його (тут доцільно запитати вдруге, як учні розуміють наведену цитату з твору).

В повісті показано однодумців Миколи Джері, зокрема Петра Кавуна. Серед бурлак він відзначається своєю активністю у виступі проти ворогів і щирістю у ставленні до товаришів.

Кавун виявляє пильність і перший повідомляє вербівців про небезпеку, угледівши крізь вікно в заїзді ненависну постать Бжозовського. А під час сутички з паном він активно допомагає товаришам відлупцювати поміщика й осавулу. Автор пише: «Переляканий осавула тільки харчав під Кавуном».

Про глибоку ненависть Петра Кавуна до гнобителів свідчать його думки, передані у маренні під час хвороби. Він сподівався, що настане кара на ворогів, які пустили його «по світу бурлакою». Своїм ворогом Петро вважає і попа, відмовляючись від сповіді перед смертю. В останніх словах бурлаки: «Пан виссав мою кров» - звучить ненависть до всіх визискувачів. Учні знаходять цитату з четвертого розділу про те, як у маренні Кавун бачить кару ворогам   (абзац:  «Ага! А що, піймавсь!»).

До інших образів селянкріпаків відноситься і образ Нимидори, страдницьке життя якої нагадує безталанне бідування Горпини з оповідання Марка Вовчка. Проте для характеристики цього образу на основі прочитаних чотирьох розділів матеріалу недостатньо. Повну характеристику Нимидори можна дати лише на матеріалі сьомого розділу повісті, який цілком присвячений героїні. Але цей розділ випускається за програмою, тому характеристики образу Нимидори можна не давати.

Під час обговорення персонажів селянкріпаків певним чином було звернуто увагу і на образи ворогів, показаних у повісті. Серед них діти називали Бжозовського, осавулу, попа, посесора, Бродовського. З пропущених розділів додаємо сюди ще отамана рибалок Ковбаненка. Всі вони об’єднані ненавистю до трудящих, прагненням скористатися їх працею, примусити людей якнайбільше на них працювати.

Можна цілком погодитися, що тема та ідея становлять основу кожного літературного твору, що вони між собою поєднані ‘. Але ми іншої думки про вивчення їх у класі: якщо визначення теми може бути початком роботи над твором, то визначенням ідеї вважаємо доцільним завершувати цю роботу. Адже ідея - це висновок, до якого письменник підводить читача різноманітними своїми мистецькими засобами. А всякий висновок має бути зроблений в кінці проведеної роботи.

Головна думка повісті «Микола Джеря» полягає в тому, що Нечуй-Левицький, правдиво змальовуючи жит тя за кріпацтва, показуючи боротьбу трудящих мас, твердить, що вони ніколи не мирилися з кріпосницьким гнітом і завжди повставали проти нього.

Цією думкою - схваленням непримиренної боротьби трудящих проти гнобителів - пройнятий весь твір «Микола Джеря». Щоб зробити такий висновок, письменник використав різні художні засоби, своє вміння і творчий хист правдиво зображувати життя. Пейзажем, що подано на початку повісті, портретами Миколи і Петра, різними епітетами і порівняннями письменник викликає у нас любов до трудового народу, співчуття до його тяжкої долі гордість за сміливу вдачу таких його синів, як Микола Джеря. Навпаки, описами зовнішнього виду панів і посесорів, розповіддю про їх поведінку і ставлення до кріпаків автор викликав у нас ненависть до визискувачів. В цьому і полягає виховне значення твору.

 


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций