Воронько Платон Микитович «Припорошені інеєм щоки…»

Розміщено Шкільні твори в 10 декабря 2016

Припорошені інеєм щоки,

Сніг блукає в кошлатих бровах.

А які ще тверді його кроки,

Рук живих широченний розмах.

Він з морозом веде поєдинки,

Він штурмує рвучку заметіль.

Дві години пройти до зупинки…

Тільки в цьому, спитаєте, ціль?

Може, й так.

Він — ровесник століття,

У дев’ятий десяток іде.

І ялини опущене віття

В ноги срібні поклони кладе

Лиш йому, бо у парку — нікого,

Хоч у місті людей за мільйон.

Ця прогулянка — подвиг старого —

Всежиттєвий його марафон.

Громадянську пройшов, Вітчизняну.,

Як завжди, рушив з дому зарану —

Ще світились шибки де-не-де.

Ветеран на роботу іде.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций