Пабло Неруда А чи не багато назв?

Розміщено Шкільні твори в 10 декабря 2016

Пабло Неруда

А чи не багато назв?



Перекладач: К. Дрок

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д. С.Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.









Понеділок зав’яз у вівторку,

Неділя сплітається з роком:

Хіба ж ото час наріжеш

Твоїми сумними ножицями?

Хіба ж ото назви днів

Не зливаються з морем ночі?

Нікого не кличуть Педро,

Ніхто - ні Марія, ні Роза,

Ми всі із піску і землі,

Всі - тільки дощ в дощі.

Мені казали про Парагваї,

Венесуели і Чилі -

Про що вони. Не розумію:

Мені знана шкіра землі,

Але немає у неї прізвища!

Жив я з корінням поряд -

І більше квітів його любив.

Я розмовляв з камінням -

Врочистіше дзвону воно звучало.

Дуже довга була весна,

Що й зими прихопила трохи…

Час понатер мозолі нам:

Рік - мов чотири століття.

Коли ж бо я сплю вночі -

Як то звусь я і як не звусь?

А коли прокидаюсь - хто я,

Коли сон убив моє “я”?

Це і значить, що ми без краю

На берег життя ступаєм,

Ми вічно новонароджені,

І тримаєм даремно ми в роті

Стільки тихих імен,

Назв пустих, непотрібних,

Стільки літер горластих,

Імен, твоїх і моїх,

Стільки чорнильних написів.

Всі речі я скласти б хотів,

Змішать їх і відтворить,

Переплутать і оголить,

Щоб і у світу була

Цілісність океану,

Щастя ясна повнота,

Запах живий, приємний.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций