Драч Іван Федорович Балада золотої Цибулі

Розміщено Шкільні твори в 7 декабря 2016

Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. - Харків: Фоліо, 2001. - 75 с. - (Українська поезія XX ст.).

                  Звичайна цибулина —

                                    Зоря нужденних.

                                                      Пабло Неруда

Вона — золотощока богиня продажних ринків —

Маятником погойдується в гроні вінка,

Обнявши за шию горбату тітку Горпину.

Вона — заплетена німфа в зів’ялі коси подруг,

Обмацана мільйонами ласих очей,

Прагне збутися своєї золотавої цноти!

Вона — малесенька баня підземних церковок —

Дрижить за свою золоту віруючу душу

Перед язичницькою захланністю тупого ножа!

Почервоній — простягаючи за її золото

                  сміття своїх мідяків!

Вона вже чує, як мліють її золоті груди

В передчутті газових обіймів джиґуна Вогню.

Вона — королева краси сільських світанкових

                  базарів —

Принишкло сидить на гауптвахті солдатської кишені,

Невинна золота фея жорстокого Апетиту.

Вона — рідна сестра черствого житнього Хліба

І близнючка-сестриця біложупаниого Часнику,

Вона — золота граната у пашу студентського голоду,

Затята суперниця розвареної рохлі Картоплі,

Вірна подруга кухонної скромниці Солі,

Мала Жанна д’Арк на всіх англосаксів-мікробів,

Вона — ніжна Лаура якогось

                  кирпатого Петра Петрарки

З київського технічного училища на Подолі,

Захована у теплиці його саморобної валізки,

Чи вона — забута, занедбана Цибулина Попелюшка,

Що безіменно зітліє у шлунку якогось бонзи,

Вона, золота-золотісінька, не знає,

                  як їй судилось вмерти,

Чи судилось лягти їй святими білими німбами

На нерозгадану тайну пшеничної скибки,

Чи вона має крутити хула-хуп перед кривавим

                  Шашликом

На срібному тлі грузинського князя Шампура.

Починається золота агонія

                  передсмертного стриптиза:

Вона скидає свою золотаву шубку,

Вона скидає свій золотавий лискучий светр,

Вона скидає свою золотисту ніжну сукенку,

Вона скидає свою золотісіньку льолю-лушпинку

І, оголена, біла, плаче од зґвалтованої цноти,

Вона — золота Цибулинка з маминого городу,

Вона — золота Весталка з храму Таємниці Буття,

Зібгана в золотий кулачок переляку.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций