Глібов Леонід Іванович Троєженець

Розміщено Шкільні твори в 29 ноября 2016

За тридев’ять земель, у тридесятім царстві

Та в іншім государстві,

Якийсь-то хвабрий молодець

(Чи дворянин він, чи купець —

Про те вже не скажу вам, братця,

Щоб іноді не пробрехаться…) —

Та що утяв!.

Послухайте! Узяв

Покинув жінку та й поплівся,

Хто його зна — куди й чого…

От потім чують про його,

Що десь він аж на двох жінках ще оженився,—

Такий пройдисвіт був.

От якось цар про се почув

Та зараз же бомагу й посилає,

Щоб беззаконника Такого-то схопить,

Приставити у суд — і там його судить;

А всім судейським натякає,

Що ділом не вертіть

(Видно, цей гріх у них буває!),

А так йому, поганцю, присудить,

Щоб більше вже ніхто не мусив так робити,

Коли на світі хоче жити;

«А якщо зробите не так,—

Повішаю усіх, неначе тих собак».

Не знає бідний суд, де діться,

Усіх циганський піт пройма,

А ділові ладу нема:

Як не присудять — не годиться;

Бо вже доводилось судить —

Так капосний народ не дуже щось боїться…

Ну що його робить?.

Возилися, возилися

Та якось і вмудрилися

Прояву осудить.

Зібралися пани, поприбігали люде

Дивитися — що буде,

А суд гуртом рішив:

«Щоб беззаконника провчити,—

Опреділити,

Щоб він з трьома жінками жив».

Дивується народ та й дума: «От удрали!

Теперечки ж усі пропали:

Повішають дурних!»

Аж ні! Поперед всіх

Повісився пройдисвіт на осиці

(Видно, жінки були завзяті птиці!).

Та й що ж ви думаєте? Казус сей

Так налякав усіх людей,

Що більше вже ніхто із глузду не скрутився;

І досі не чутно, щоб хто на трьох жінках

В тім царстві оженився.

1853.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций