Зеров Микола Костянтинович Водник

Розміщено Шкільні твори в 17 октября 2016

(Спогад)

Був серпень, ніч; розбитий Фаетон

Жалібно поринав у вогкість яру;

Цвіли над обрієм огні Стожару,

І лівим боком сходив Оріон.

Ось журавля скрипучий довгий тон,

І жолоб напува поштову пару;

Устав туман і виповнив мочару,

І холодком прогнав мій перший сон.

І я, малий, з-під будки оглядаю

Небесну мапу, зоряну, безкраю,

І в золотих розсипинах тону.

І знов дрімота у пухнатих лапах

Колише діл, і сиву глибину,

І поля росяний холодний запах.

30.08.1931.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций