Глібов Леонід Іванович На перелазі

Розміщено Шкільні твори в 7 октября 2016

Минає заспаная ніч;

Уже на світ благословиться;

Про Новий рік весела річ

От-от усюди розлетиться.

Старий Сатурн не спить, сидить

На перелазі «для параду»,

Де слідом день за днем біжить

У тую вічную леваду.

І Рік старий туди приплівсь,

Аж ледве ніженьки волочить;

Звичайно дідові вклонивсь

І моститься, щоб перескочить.

— Тривай! — Сатурн загомонів,—

Попереду признайся, сину,

Чи все гаразд ти поробив,

А то намну тобі чуприну!

І каже той: — Робив я те,

Чого бажала в світі доля;

За що ж чуприну намнете,

Коли моя не винна воля?

Сатурн на нього придививсь

І гнівно по косі заляпав…

— Ти,— каже,— і брехать навчивсь!

А хто ж то ніс тобі подряпав?

— Се… Чайченко так удружив,—

Промовив той і засмутився,—

Пошелестіти захотів

І просторікать заходився.

Поетів наших осміяв,

Чорнилом ліру їх обляпав;

Я дуже заступаться став,

А він, завзятий, ніс подряпав

Старий Сатурн зареготавсь.

— Ну, добре ж,— каже,— любий сину!

Хоч трохи лиха і набравсь —

Не жаль, бо за свою родину.

Ну, перелазь! Гляди ж мені,

Шануйся там, у царстві славнім!

Вклонись кумі-старовині,

Усім бувальцям стародавнім.

І, крекчучи, Старенький рік

За перелазом опинився;

— Прощайте! — він гукнув і — зник…

Був і нема, неначе снився…

Туман розвіявся, як дим;

Рум’яний ранок виглядає

І світом золотим своїм

Ліси і гори обливає.

Устало сонце; Новий рік

До нас поважно виступає,

А Кенир-дід, мов молодик,

Згори віршує-посипає:

— Зійшла «Зоря» на Новий рік

І ясно світить в поле наше.

Пошли вам, боже, довгий вік!

Нехай радіє щастя ваше!

Нехай вам доленька сама

Дарує всякую пашницю,

Людей дотепних до письма

І гарних творів паровицю!

Дай, боже, жити без біди,

Не убивать, як кажуть, муху,

А любо пить вино, меди

І на потуху — варенуху!

[1891].



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций