Самуїл Маршак Шкіромий

Розміщено Шкільні твори в 3 октября 2016

Самуїл Маршак

Шкіромий



Переклад з рос. Oлександра Тарасенко, серпень 1993





Простирадло - утікало

І білизна - хай їй грець

І матрасик, мов карасик

Від мене забрався геть.



Я за мапу - мапа в шафу,

Я за пензлик - той нишком

І сховався під ліжком.



Я хочу поїсти сало,

Відрізаю шмат чималий,

Але кляті ті шмати

Від мене - під три чорти.



Що за жарти недолугі,

І чому всі речі вщерть

Заюрмились, схаменулись

І сягнули шкереберть?



Чобітки за рушниками,

Рушники за мотузками,

Мотузки за чобітками,

Все батьківське надбання

Шаленіє, скаженіє

І тікає навмання?



Раптом просто із горища

Клишоногий, наче рак

Шкутильгає водомийщик

І до мене мовить так:



Ти гидкеє, ти бруднеє.

Неохайне поросятко

Ти брудніш за сміттєзбірник

У люстерко подивись!



У тебе вапно на оці

У тебе гівно на боці,

У тебе такі капиці,

Що іздерлись ногавиці!



Навіть, навіть ногавиці

Від тебе забрались геть!



Дуже рано на світанку

Миють личко каченята

Й пташенята

І шпачки, і пацючки.



Ти єдиний не помився

І бруднечею лишився

То ж забрались від бруднечі

І панчохи, й чобітки.



Я - шановний водомийник,

Славнозвісний шкіромий,

Водомийників керівник

І мочалок ланковий!



Ледве гепну я ногою,

І покличу козаків,

Водомийники юрбою

Всі візьмуть напоготів.

Закатують, відшматують

Неохайних дітлахів.



І прочуханку жорстоку

Запровадять над тобою

У Матвіївську затоку

Вмить занурять з головою!



Замантулив в мідний таз,

Заволав “Кара - барас!”



Тої ж миті мило, мило

Зась! - в волосся - мити зілля

Гілля, рілля і бадилля

Підбадьорює:



“Мию, мию сажотруса

Пильно, щільно,

Часто, густо!

Буде, буде сажотрус

Чистий, мов різдвяний гусь”



Тут мочало причвалало

І мерщій малечу мить

Ось вовтузить мов шибало

І волає, і ганьбить.



Від збентежених мочалок

Я мерщій, немов від палок

А вони чимдуж загалом

Нижнім Валом, Верхнім Валом.



Я до Бабиного Яру

Навпростець я повз кошару,

А вони - через мури,

Як підступнії щури.



Тут назустріч мій коханий

Мій улюблений кацап,

Він з Альошею і Ванєй

Прямував, неначе цап

І мочалку, наче галку

Він щелепами цап-цап!



А за тим ногами він затупцював

І руками він мене відлупцював

“Уходи-ка ты домой!” він мовляв

“Да лицо свое умой!” він мовляв

“А не то как налечу!” він мовляв

“Растопчу и проглочу” він мовляв



Я по вулицях борснувся підтупцем

Втік до водомийника кінець кінцем

Милом мивсь, циберком грюкав,

Як ударник п’ятиріччя.

І багнюку, і гівнюку

Відокремив від обличчя.



Тої ж миті капелюх

Сів на мене проміж вух

А за ним цукерок купа:

“З’їж мене, малеча любо!”

А за ними сала шмат:

“Поласуй мене, мій брат!”



Ось і зошит повернувся,

Ось і коник без візка,

І абетка з Інглиш мовой

Станцювали гопака.

Шанобливий водомийник,

Славнозвісний шкіромий,

Водомийників керівник

І мочалок ланковий

Закружляв мене у танку

І, кохаючись, мовляв:



“Ти тепер мені приязний,

Ти тепер мені люб’язний

То ж нарешті ти, бруднеча,

Шкіромия вшанував!”



Треба, треба, треба митись

Вдень і ввечері - то ж ба!

Неохайним сажотрусам

Ой ганьба, ганьба, ганьба!



Хай живе рушниченько пухкенький

І мило духмяне, мов ненька,

І кістковий гребінь,

І голярський камінь!



То ж мийся, підмийся, голись!

Пірнай, виринай, не барись!

У лазні, ставку, на болоті,

В Гнилим Тикичу, що в Кам. Броді



В Криму і в Карпатах

Усюди й завжди

Вкраїні хвала - і воді!



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций