Роберт Конквест Жнива Скорботи — C. 2

Розміщено Шкільні твори в 13 сентября 2016



Реалізація цих

Планів спричинялася до мільйонних жертв, головним чином серед

Депортованих, але також і серед тих, хто залишався на своїй батьківщині

(наприклад, у Казахстані).



Після цього, в 1932-1933 рр., сталося те, що можна охарактеризувати як

Терор голодом (або, як ще кажуть,- голодомор) проти колективізованих

Селян України та значної частини заселеної українцями Кубані (разом із

Деякими регіонами Подоння й Поволжя), здійснюваний шляхом установлення

Для них аж надто великих, непосильних норм хлібоздачі, вилучення до

Останку харчів, а також ужиття заходів, аби жертви голоду не дістали

Допомоги ззовні,- навіть з інших районів СРСР. Ця акція, значно згубніша

Для життя, ніж попередня (1929-1932), супроводжувалася масовими

Погромами української культури, інтелігенції й церкви. Уявну впертість

Українських селян, котрі не здавали зерна (якого вони не мали),

Недвозначно розцінювали як “націоналізм”. Все це повністю відповідало

Твердженню Сталіна, що національна проблема є за своєю суттю селянською

Проблемою. Тож український селянин терпів подвійно - і як селянин, і як

Українець.



Отже, в українській політиці компартії чітко простежувалися два моменти:

З одного боку, боротьба проти селянства взагалі, а з іншого - проти

Національної самосвідомості місцевого населення. Але перш ніж розповісти

Про перебіг цієї боротьби в обох її проявах, ми повинні розглянути її

Передумови. Цьому присвячена перша частина книги. Втім, центральним

Пунктом нашої розповіді залишаються події 1929-1933 рр. Кількість жертв

У справжній війні проти селянства, розв’язаній тоді Сталіним у межах

Однієї держави, перевищувала загальну кількість загиблих у всіх країнах

Під час першої світової війни. Є й ще одна відмінність: у радянському

Варіанті із зрозумілих причин озброєною була тільки одна сторона, й

Майже всі втрати - як і слід було очікувати в такому випадку - припали

На долю іншої сторони. Більше того: до числа цих жертв нарівні з

Чоловіками потрапляли й жінки, діти та люди похилого віку.



Першій світовій війні присвячено сотні історичних та інших досліджень.

Не можна також сказати, що немає публікацій про колективізацію й

Голодомор в СРСР, однак майже всі вони або мають характер суто

Документального видання, або адресуються вузьким спеціалістам (до речі,

У своїй роботі я вельми завдячував і тим, й іншим працям), історії ж - у

Звичайному розумінні цього слова - згаданої трагедії ще не створено.

Отже, з цієї точки зору можна твердити про оригінальність нашої книги.

Автор прагнув ознайомити громадськість Заходу із масштабними подіями,

Які ще за нашої пам’яті стосувалися мільйонів людей і призвели до

Мільйонів смертей.



Тут постає цілком слушне запитання: як же так могло статися, що ці події

Практично й досі залишаються поза увагою світової громадської думки? На

Це, гадаємо, є три головні причини. По-перше, вони (тобто події) аж

Надто різняться від реалій суспільно-політичного життя західних країн.

Саме слово “селянин” чуже й дивне для американця чи англійця; воно

Нагадує їм далекі краї або давноминулі часи. Так само історія

Російського чи українського селянства дуже відрізняється від історії

Англійського або американського фермерства. По-друге, Україна не

Сприймається західною людиною як повноцінна держава - подібно, скажімо,

До Польщі, Угорщини та навіть Литви. В новітні часи вона лише на кілька

Років здобула незалежність, та й то хитку і непевну. Протягом двох

Століть Україна зображалася на картах тільки як частина Російської

Імперії або Радянського Союзу. До того ж українська мова порівняно

Близька до російської (як голландська до німецької чи норвезька до

Шведської) й через це не може сама по собі слугувати підставою для

Якихось висновків щодо національно-політичної окремішності українців

(хоча за відсутності будь-яких інших знань про Україну мовну ознаку

Можна було б використати і в такій якості).



Нарешті, по-третє, однією з найсерйозніших перешкод на шляху до

Зрозуміння тодішніх подій в СРСР була здатність Сталіна та радянських

Офіційних кіл вправно приховувати й перекручувати реальну дійсність.

(Більше того: в цьому їм сприяло чимало представників Заходу, що з тих

Чи інших мотивів прагнули обманювати або бути введеними в оману.) А на

Випадок, коли деякі з правдивих фактів усе ж таки просочувалися - в

Загальній формі - за кордон, напоготові були витримані в суто радянських

Формулюваннях пояснення, за допомогою яких ці факти набирали зовні

Пристойнішого вигляду, а то й виправдовувалися. Особливо інтенсивно

Створювався фальшивий образ експлуататора-”куркуля” - заможного, міцного

Й ненависного, від якого позбавлялися (хай би навіть і в трохи

Негуманний спосіб) як від ворога партії, прогресу й селянських мас.

Насправді ж ця фігура - якщо прийняти, що вона взагалі існувала в такому

Вигляді - зникла ще до 1918 р., і відтоді словом “куркуль” називали

Селянина - власника двох-трьох корів або навіть біднішого (коли той за

Своїм майновим станом не дуже відрізнявся від “куркуля”). Але на час

Голодомору в селах не залишилося вже й таких…



Усі згадувані вище дії з боку радянської влади стосовно селянства були

Взаємопов’язані, хоч, на перший погляд, логічний зв’язок тут аж ніяк не

Простежувався. Адже якщо підходити до цих дій логічно, розкуркулювання

Можна було здійснювати й без колективізації (й щось подібне справді мало

Місце в 1918 р.), а колективізацію - без розкуркулювання (якраз на цьому

Наполягали деякі комуністи) й подальшого голоду. Причини того, чому

Режим завдав селянам саме такого потрійного удару (розкуркулювання,

Колективізація, голодомор), розкриватимуться далі.









Нашим важливим і необхідним завданням є з’ясування

Соціально-економічного підґрунтя описуваних подій і змісту пов’язаних із

Ними внутрішньопартійних доктринальних дискусій. Ці суперечки не мали

Суто економічного характеру, та все ж я намагався в разі потреби

Висвітлювати й економічні проблеми (щоправда, в максимально спрощеному і

Стислому викладі). Звісно, було б аж надто сміливим твердити, що через

50 років ці проблеми можуть дістати належне зрозуміння навіть на Заході,

Де наука розвивається вільно. Тим менше їх розуміли в Радянському Союзі

20-х років, де доступні інформація і статистичні дані перекручувалися і

Значною мірою не відповідали дійсності, а партійно-економічні теоретики

Дотримувалися поглядів, уже давно відкинутих серйозними академічними

Колами. Але головне полягало в тому, що комуністи були переконані: якщо

Природні тенденції розвитку економіки стають на заваді соціалістичним

Перетворенням, їх можна здолати силою державних декретів.



Останнім часом немало аспектів порушених вище питань було досконально

Вивчено західними висококваліфікованими фахівцями, які на відміну від

Більшості своїх попередників не схильні вишукувати економічну

Раціональність чи достовірність офіційних даних там, де цього просто не

Може бути. Використовуючи у своїй роботі їхні дослідження, я зважав на

Існування різних поглядів на ті або інші явища, тож у цій книзі в одних

Випадках прагну уникати суперечливих моментів, а в інших пропоную

Альтернативні думки чи стаю на чий-небудь бік (і пояснюю чому). Однак у

Кожному разі все це - не найважливіший елемент моєї розповіді, і я

Зовсім не маю наміру заглиблюватися в економічні деталі.



Дуже багато написано й про інше питання, котре стосується висвітлюваного

Нами періоду: про фракційну боротьбу всередині комуністичної партії і

Про шлях Сталіна до влади. Воно теж порушується в даній книзі, але

Головним чином у зв’язку з подіями ширшого плану, що відбувалися на селі

При цьому я розглядатиму цю боротьбу не з точки зору ідеологічного

Змісту тих чи інших аргументів її учасників, а в контексті діяльності

Партії щодо практичного здійснення своїх планів. На цьому слід особливо

Наголосити, адже внутрішньопартійні суперечки були викликані не просто

Звичайним прагненням влади або намаганням будь-що придушити всі

Автономістські сили в країні, - не в останню чергу вони були спричинені

Втіленням у життя набору соціально-економічних доктрин, шлях до

Реалізації яких пролягав через терор і брехню. Ясна річ, така політика

Не могла привести до очікуваних результатів, однак якщо б і привела, в

Будь-якому випадку цілком природно мала виникнути думка: принесення

Таких жертв в ім’я ніким до цього не перевіреної догми є моральним, а то

Й психічним відхиленням, котре важко пояснити навіть якимись

Підсвідомими, незрозумілими для оточуючих мотивами.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций