Карманський Петро Сильвестрович «Не раз, як сонце лягне за горою…»

Розміщено Шкільні твори в 13 сентября 2016

Не раз, як сонце лягне за горою

Й на плесо моря впадуть фіолети,

Іду до твого тихого покою,

Як хорий путник, що затратив мету.

Ніжні мусліни пеленають гори,

Грудь хвиль цілують ангели спокою,

А попри стіни, гей крилаті змори,

Снуються тіні сірою юрбою.

І я скрадаюсь до твойого ложа,

І обсипаю подушку ясміном,

І бачу постать, що, як мрія гожа,

Іде до мене ясним херувимом.

В сю хвилю маяк кине ясну смугу —

Розсвітить пустку тихого покою…

І я до серця пригортаю тугу

Та заливаюсь ревною сльозою.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций