Карманський Петро Сильвестрович «Несіть мене, хвилі…»

Розміщено Шкільні твори в 9 сентября 2016

Несіть мене, хвилі, у безвісти млаві,

В якісь безконечні простори:

На тихій пустелі, у морській синяві

Загублю несплакане горе.

Несіть мене вдалеч, куди не доходить

І спомин буденної мови,

Де всьо завмирає і думка не родить

Нічо, крім молитви й любови.

Душа моя тужить, душа моя рветься,

Як новик, що в келії в’яне,

А море так плеще, так любо сміється,

Аж серце від розкоші тане.

І чайка купаєсь у хвилях, як мева,

І лине все далі і далі.

Круг мене безмежна глибінь опалева,

А в серці всипляють печалі.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций