Теогнід Вірші в перекладі Андрія Содомори

Розміщено Шкільні твори в 27 августа 2016

Теогнід

Вірші





Перекладач: Андрій Содомора

Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.-К.: Веселка, 1985.

















Крила тобі дарував я, на них понад морем безкраїм,

  Над суходолом усім легко ширятимеш ти.

Де б лиш гостина яка не була,- завітаєш на неї:

  У багатьох на вустах буде імення твоє.

В розквіті літ юнаки на тонких голосистих сопілках

  Будуть на славу тобі милих пісень награвать.

А як у темінь землі, в многослізну оселю Аїда,

  Де клубочиться пітьма, зійдеш по стежці сумній,-

Славу гучну зберігатимеш, Кірне, й тоді, після смерті:

  Пам’ять незгладна тобі суджена серед людей.

Будеш на всіх островах і по цілій Елладі кружляти,

  Над глибиною морів, де тільки риби живуть.

Не колісницею і не судном - а фіалковінцевих

  Муз величаві дари світом нестимуть тебе.

В кожній, яка вже звучить і яка ще звучатиме, пісні -

  Ти, поки сонце й земля, поки є люди на ній.

Я ж не доможусь од тебе хоча б непомітної ласки,

  Тішиш словами мене, мовби дитину малу.



















Тіло бездушне моє не окутуйте саваном царським -

  Дайте живому мені намилуватись життям.

Мертвому терня і килим пуховий - однакове ложе,

  Мертвий не чутиме вже - твердо чи м’яко йому.



















Світом блукаючи, був я колись на землі Сіцілійській,

  Був на Евбейських долах, де виногрона рясні,

Й там, де Еврот комишами затінений, в Спарті славетній,-

  Всюди знаходив тепло, приязнь і ласку людей.

Та не раділа душа: ніщо інше на цілому світі

  Милим таким не було, як батьківщина моя.

















Горе! Зазнавши біди, ворогам своїм лютим на втіху.

  Друзям на клопіт важкий нині на світі живу.

















Підлому хто посприяв - той намарно потратив зусилля,

  Начеб зерном засівав сивого моря глибінь:

Море засієш - повік не діждешся ніякого жнива,

  Підлому зробиш добро - він не віддячить добром.

Підлого серце несите: хоч раз ти йому не догодиш,

  Він осквернить, осміє всі твої добрі діла.

Лиш благородний оцінить послугу і пам’ять про неї,

  Вдячність незмінну в душі буде повік берегти.



















Тільки-но десь переливами ніжними флейта озветься,-

  Вже моє серце тремтить, вже воно рветься з грудей.

Мило, кружляючи келих, у колі флейтистів співати,

  Мило, торкнувши струну, звук чарівний наслухать.















Ворога ворог нелегко брехнею обплутає, Кірпе.

  Другові друга, повір, легко в оману ввести.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций