Карманський Петро Сильвестрович «І дожидаю, скорбний до одчаю…»

Розміщено Шкільні твори в 8 июля 2016

І дожидаю, скорбний до одчаю.

Осінній вітер б’є в моє вікно листками

І навіває жах і безграничний сум.

А я схилив чоло над сірими картками

Й відчитую стрічки моїх забутих дум.

Ох, скільки тут надій поховано зарання,

Який брильянт чуття заковано в слова!

Чи зрозумієш ти мої гіркі страждання?

Об шиби б’ють листки і пугає сова…

А з пітьми, як опир, іронія виходить

І цідить гірко крізь затиснені уста:

Ой блазню! Ти не знав, що по весні приходить

Душливий літній жар і осінь та сльота?.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций