Антонич Богдан-Ігор Васильович Пісня про незнищенність матерії

Розміщено Шкільні твори в 1 июля 2016

Забрівши у хащі, закутаний у вітер,

Накритий небом і обмотаний піснями,

Лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом,

І стигну, і холону, й твердну в білий камінь.

Рослинних рік підноситься зелена повінь,

Годин, комет і листя безперервний лопіт.

Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем,

І тіло стане вуглем, з пісні буде попіл.

Прокотяться, як лава, тисячні століття,

Де ми жили, ростимуть без наймення пальми

І вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,

Задзвонять в моє серце джагани в копальні.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций