Нечуй-Левицький Іван Семенович На кожум´яках — C. 5

Розміщено Шкільні твори в 28 июня 2016



Не щебечи, соловейку,

На зорі раненько.

Не щебечи, малесенький,

Під вікном близенько.

С т а р о г о р о д с ь к и й  х о р  (хоче перекричати і починає на половині куплета, як перший хор ще не скінчує). Твоя пісня дуже гарна,

Ти гарно співаєш;

Ти щасливо спарувався,

Ще й гніздечко маєш.

П о д о л ь с ь к и й  х о р  (ще голосніше, аж дереться). А я бідний, безталанний,

Без пари, без хати!

Не досталось мені в світі

Весело співати.

С т а р о г о р о д с ь к и й  х о р  (ще голосніше). Мені пугач знадобився;

Стогне, не співає.

Нехай стогне, нехай стогне

І смерть возвіщає.

Г о л о с  з  1-го  х о р у.  А в нас баси кращі; а в вас баси, як побиті горшки.

Г о л о с  з  2-го  х о р у.  Брешете! В нас кращі баси!

Г о л о с  з  1-го  х о р у.  Брешіть самі, старогородські шевці. В нас на Подолі у коров кращі баси, ніж у вас.

Г о л о с  з  2-го  х о р у.  Брешете, як ми шевці! Між нами нема ні однісінького шевця. Ви самі шевці!

Г о л о с  з  1-го  х о р у.  У вас баси, як старі циганські решета. У флоровських черниць багато кращі баси, ніж у вас!

Г о л о с  з  2-го  х о р у.  У нас корови співають такими басами, як ви, кожум’яцькі шевці.

Г о л о с  з  1-го  х о р у.  Бий їх, старогородсь-ких шевців! (Кидають грудками. З другого хору кидаються так само.) Бий їх, щоб і не наближались до нас. (Збігають з гори і нападають. Б’ються і пхаються. 2-й хор розбігається.) Ганяй їх! Бий їх! От такого перцю дали! Будуть вони пам’ятати нас до нових віників.

Г о л о с  з  1-го  х о р у.  Повтікали старогородські шевці, мабуть, до чорта в зуби. Коли б тобі один. Неначе чортяка похапала. А ще казали, що в їх баси кращі. Та в нас баси такі, що і в семінарії таких не знайдеш!

2-й  г о л о с.  А який тепер хор найкращий? Чи семінарський, чи братський, чи бурсацький?

3-й  г о л о с.  Я кажу семінарський.

4-й  г о л о с.  А я кажу бурсацький.

1-й  г о л о с.  А я кажу братський.

5-й  г о л о с.  Ая кажу архієрейський.

2-й  г о л о с.  А я кажу митрополичий.

3-й  г о л о с.  Ба семінарський.

1-й  г о л о с.  Ба братський.

3-й  г о л о с.  Ба брешеш.

1-й  г о л о с.  Ба не брешу.

3-й  г о л о с.  Ба брешеш-бо.

1-й  г о л о с.  Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме віри, тому в спині діри!

3-й  г о л о с.  В семінарськім хорі сам Тарас як попре горою: го-го-го! (Показує голосом.) А Кирило! як ревне низом (показує). гурр! го! го! го! Або Орест як суне октавою (пускає октаву). рррр. гурррр! аж хори дрижать.

1-й  ш в е ц ь.  А вгадайте, хто найрозумніший в Києві: чи семінарист, чи академіст, чи університант?

2-й  ш в е ц ь.  Я кажу семінарист.

1-й  ш в е ц ь.  Я кажу академіст.

3-й  ш в е ц ь.  А я кажу університант.

В с і  до  3-го  ш е в ц я.  О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий його!

3-й  ш в е ц ь.  Ба справді університант.

1-й  ш в е ц ь.  Я кажу академіст.

2-й  ш в е ц ь.  Ба ні; найрозумніший семінарист: семінариста ніхто на словах не переможе. І баси найкращі в семінарії.

1-й  ш в е ц ь.  Семінарист то бурсак.

2-й  ш в е ц ь.  Ба брешеш! Семінарист найрозумніший.

1-й  ш в е ц ь.  Ось тобі за те! (Дає стусана.)

2-й  ш в е ц ь.  Ось тобі здачі!

4-й  ш в е ц ь.  А хто між нашими найрозумніший?

В с і.  Г о с т р о х в о с т и й!  Г о с т р о х в о с т и й!  Про це нічого й голову ламати. Свирид Іванович  Г о с т р о х в о с т и й!  Він знається з семінарськими і митрополичими басами. Він найрозумніший на всі. Кожум’яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то ніхто нічого не второпає.

Г о с т р о х в о с т и й.  виходить і проходжується на сцені.

В с і.  (до його). Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто найрозумніший: чи семінарист, чи академіст, чи університант?

ВИХІД 2

Т і  с а м і  і  Г о с т р о х в о с т и й.

Г о с т р о х в о с т и й.  (авторитетно). Ви й того не тямите? Авжеж семінарист, бо в семінаристів найкращі баси. Та що з такими дурнями, як ви, й говорити!

4-й ш в е ц ь.  Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, які рябі штани! Як зветься ця матерія?

Г о с т р о х в о с т и й.  Жилетка з физічеської матерії, а штани з матерії моральної.

3-й х л о п е ц ь.  Яка гарна матерія! Ряба-ряба, як зозуля. Як мені хазяїн дасть гроші, то собі пошию физічеський сіртук.

4-й х л о п е ц ь.  А я б собі пошив такі самі моральні штани, як у Свирида Йвановича.

3-й х л о п е ц ь.  Один  Г о с т р о х в о с т и й.  скаже, де найлуччі баси.

В с і.  Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходіть до нас: про щось маємо вас спитати.

Г о с т р о х в о с т и й.  Питайте, то й скажемо.

В с і.  У якому х о рі тепер найкращі баси?

1-й ш в е ц ь.  Еге у братському?

Г о с т р о х в о с т и й.  Може, у братському, а може, й ні.

3-й ш в е ц ь.  А правда, тепер у семінарському найкращі баси?

Г о с т р о х в о с т и й.  В братському тепер баси за-снаділи, а в михайловському неначе галушками подавились. Найдужчі баси в семінарії. Там один Орест стане за десять братських басів.

3-й г о л о с.  Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як ревне. Недавно він був у гостях в мого хазяїна і так співав, що наш хазяїн трохи не здурів, аж на стіну ліз.

Г о с т р о х в о с т и й.  А все-таки найкращий тепер бас. у міщанському хорі. У Йоньки Шелихвіста така басюра, що ні одна бочка з ним не справиться.

В с і.  до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що!

Г о л о с и з г о р и.  Свириде Йвановичу! А йдіть до нас співати.

Г о с т р о х в о с т и й.  Куди ж пак! Так і полечу оце на гору людям на сміх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати. Коли б вдалося хоч натішитись до заручин з Євфросиною, бо як заручуся, то тоді годі тобі, Свириде Йвановичу, до дівчат липнути! Євфроси-на, здається, вхопить мене в свої пазури; але ж ті пазури в золоті! А тут доконче треба поправити свої діла, бо лусне цилюрня незабаром. Старого Рябка струсну, то так і посипляться карбованці. Тоді я позакидаю свої бритви ік чортовому батькові через голову в Дніпро та й буду купцем. Але ж О л е н к а, серце моє, любка моя! Коли б хоч углядіти, хоч подивитись! (Ходить взад і вперед.)

Х о р  (Співає). Вийду на поле, гляну на море,

Сама ж я бачу, що мені горе;

Сама ж я бачу, чого я плачу.

А ще милого хоч раз побачу. Буду стояти на цім камені,

А чи не вийде милий до мене;

Буду терпіти велику муку,

А чи не скаже: дай мені руку!

ВИХІД 3

Свирид Іванович  Г о с т р о х в о с т и й  і  О л е н к а.

Через сцену переходять дівчата з відрами; деякі зостаються й слухають  х о р,  балакаючи.

З гори сходять кілька хлопців і пристають до їх.  О л е н к а  виходить з відрами і стає.

О л е н к а.  Як гарно співають хлопці! Стану та послухаю хоч на часок. За тими яблуками, за тією біганиною нема мені цілісінький день просвітку. Може, й  Г о с т р о х в о с т и й  там сидить на горі та співає? Боже мій милий! Нащо ж я його полюбила, коли я знаю, що він на мене й не гляне, й слова до мене не промовить!

Г о с т р о х в о с т и й.  (вглядівши Оленку). Вона йде з відрами! Вона! (Підходить.) Добривечір вам, Оленко! (Скидає шляпу, кланяється і подає руку.)

О л е н к а  (засоромившись). Доброго здоров’я! (Подає йому руку.) Ой, не давіть так здорово! Ой, як ви мене злякали, що я й нестямилась! (Важко дише. Тихо.) Боже мій! Серце моє трохи не вискочить з грудей.

Г о с т р о х в о с т и й.  Може, ви втомились, несучи відра? Дайте, я вам трошки піднесу. (Хоче взяти відра.)

О л е н к а.  Що це ви? Чи то можна, щоб ви несли відра?

Г о с т р о х в о с т и й.  Нічого; тут ніхто не бачить. Для вас я готовий не тільки що відра нести, для вас я переніс би усю криницю до вашої хати.

О л е н к а  (спокійно). Не треба мені вашої помочі. Донесу й сама, як здужатиму.

Г о с т р о х в о с т и й.  Для вас, для вас я готовий ціле Дніпро перенести у вашу хату.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций