Глібов Леонід Іванович Мишача рада

Розміщено Шкільні твори в 23 июня 2016

Задумала Мишва вчинить велике діло,

Щоб слава загула про них

По всіх усюдах, щоб вдивило

Не то людей — котів дурних.

Мишей до біса назбігалось.

Чимало й Пацюків зібралось,

Старих і молодих.

От в кухві тій, що з борошном стояла,

Уся громада посідала —

Розслухать, що і як.

Найстаршенький Пацюк мовляє так:

— Оце зібрались ми, панове громадяни,

Про от що розсудить:

Пора б і Мишам в світі жить

Так, як живуть усі миряни.

А для того нам треба положить:

Щоб був порядок в кожнім ділі —

Збирати раду щонеділі…

Чи так, чи, може, як?.

— Розумне діло! Так, то й так!.—

Гукнула разом вся громада.

— А щоб була доладна рада,—

Старий Пацюк кричить,—

Закон постановить:

Пускать на раду всіх хвостатих,

А куцих не пускать,

Бо хто бував в руках проклятих,

З того добра не ждать!

Чи так? Рішайте, коли чули!.

— Так тому й буть! — усі гукнули.—

Так!. Куцих не пускать!.—

Мишва таку приміту знає:

У кого довший хвіст — той розум більший має

А хто свій хвіст ізбув,

Той дурнем всюди був —

Чи то в якій-небудь пригоді,

Чи на війні, чи у поході.

От через тиждень, в темну ніч,

Справдилась Пацюкова річ:

Була між ними перша рада.

Зібралася як слід уся громада;

Посіли, гомонять…

Аж гульк — і куций є між ними…

Ну що його робить з дурними?

Ну як утерпіть — не сказать?.

Пацюк углядів молоденький —

Та зараз дядька штовх тихенько:

— А що ж се,— каже,— як се так?

Відкіль се взявся неборак?

Чому ж йому ніхто не вкаже?

Та се вже, справді, сором, глум!.

— Цить, язикатий! — дядько каже.

Бо то ж мій кум…

1863.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций