Криштопа Олег Троянда і ешафот Олега Криштопи — C. 3

Розміщено Шкільні твори в 23 июня 2016



..

 



  5

 



 В(н в(дштовхнувся ( канув у пр(рву, що з силою рвонула йому волосся, засвист(вши роздертим пов(трям за спиною. Ангел чомусь замахав руками, руками зам(сть крил. В(н невтомно ( в(дчайдушно борсався, дивуючись швидкост(, з якою наближаються тр(щини на асфальт( й перспективно перекриваються ближчими коробчини дальших буд(вель.

 В(н падав, стр(мголов лет(в додолу, перекидаючись, але все ще змахуючи руками. Нарешт( дико скрикнув… Затремт(ла буд(вля, здригнулися сходи, хтось сонно визирнув у в(кно. Б(ля сх(дно(, заплямовано( нещадними дощами ст(ни згори донизу над неприродньо розпростертим на асфальт( т(лом розпорошувався криваво-чистий стовп. Здавалося, що це не п(р’(нки, а сл(д душ(, яка в(длина(… Затр(пот(ла крилами, зн(сшисть над подв(р’ям, зграйка переляканих голуб(в, але мерехт(ння (х ср(блястих т(л п(д невпинним рухом бл(до( небесно( ковдри вже не в(дбивалося у його згаслих очах…

 

 

 

 

 

  П. С.: Коли ус( формальност( було залагоджено, а т(ло, що його недбало загорнули у простирадло, прибране, щоб не заохочувати ц(кавост( пл(ткар(в та гаволов(в, на м(сц( под(( залишилося лиш трохи м(зк(в та гнутий шматок м(дного дроту, з якого пок(йний змайстрував соб( крила…

 Сн(гопад подушкового п(р’я вщухав…

 



 

 

 ПОХОВАННЯ АНГЕЛА, В ЯКОГО НЕ ФУНКЦ(ОНУВАЛИ КРИЛА

 

 

 Як я люблю затишн( м(ськ( крематор((! Б(льш н(де так гостро не в(дчува(ш гармон(( цив(л(зац(йних лишк(в з небуттям, т(льки тут досяга(ш стану ледь вловимого розведеного смутку, що його виклика( (також ледь вловимий) запах гор(ло( плот(.

 Щойно захоплений у вир брудного ранковосуботнього старом(стя, оточений вогким отруйним дихот(нням, що розв(нчу( та(мниц( розчавканих сн(данк(в, роблю р(зкий рух праворуч (, обережно та охайно причинивши за собою двер(, опиняюся немов у (ншому св(т(: поважному та тихому, бо жоден звук розпачливо-гам(рного довк(лля не потрапля( сюди кр(зь тонке, майже непом(тне вх(дне скло.

 Мимовол( ( сам намагаюся ступати якнайобережн(ше, щоб, бува, не порушити (дил(йного спокою. Але моя старанн(сть марна: якийсь строкатий синтетичний килимок таму( звуки крок(в, перетворюючи удари п(дбор(в у ледь чутне заспок(йливе шаруд(ння. Опинившись тут, ( найхолеричн(ш( натури роблять потуги говорити тихо, а декому нав(ть шепот(ння вида(ться вандал(стичною непристойн(стю, тож вони лише безмовно ворушать губами, потверджуючи м(стиф(кац(йну верс(ю про раптову втрату слуху. Тут тепло, невидим( вогнища розкочегарюють пов(тря так, що воно аж плавиться, ( може тому виника( враження, буц(мто потрапив у та(мниче п(дводне царство, де йти ста( дедал( важче, адже щ(льне довк(лля гальму(, всотуючи кожен крок, розпливаючись ( спотворюючи зображення, н(бито на екран( телев(зора.

 Зали крематор(ю велик( та простор(, що виклива( подив ( нав(ть похолод(ння страху, бо ззовн( прим(щення скидалося на крих(тну двоповерхово-астен(чну пам’ятку арх(тектури, м(цно затиснену в лещата св(ж(ших, але також порепаних ст(н. При погляд( знадвору у споруд( не пом(тно н(чого помпезного чи хоча б величного, натом(сть всередин( “центральний церемон(йний будинок м. Кобилянськ”  вершина витонченост( та довершено( продуманост(. Наприк(нц( довжилезного вих(дного холу з високою жалобною стелею  ненав’язливий, але добрепоінформований службовець у яскраво-чорних аксесуарах, що в раз( потреби дозволяють йому залишатися непом(ченим, завмерши, немов за командою “струнко!”, за столиком в спец(ально облаштован(й для цього н(ш(. Та варто йому зауважити найменший вираз розгубленост( на обличч( в(дв(дувача, як в(н гречно кахикнувши, шанобливо з’явля(ться на св(тло, готовой надати вам будь-яку потр(бну (нформац(ю. Вишукан( мармуров( сходи, яким вже, зда(ться, понад п(втораста рок(в, ошатним, пом(рного кольору килимком супроводжують вас догори, де по обидва боки похмурого коридору розчиняються у м’якосут(нковому мороц( входи до зал(в, в яких знаходять св(й останн(й прихисток вже гнил( ( безтурботн( рештки тих, хто був частиною нас самих.

 Ще не дов(вши до пуття орган(зац(ю життя мешканц(в м(ста, влада примудрилася принаймн( на той св(т спроваджувати (х зручно ( лаг(дно; у цьому м(сц(, де таки навчилися працювати по-новому, майже все продумано до др(бниць, тож ( пок(йники, ( (х близьк( почуваються максимально комфортно протягом ус(((, колись тако( виснажливо( та непри(мно( церемон((. В(дв(дувач( тут, наприклад, дуже зр(дка зустр(чаються з (ншими делегац(ями, ( тому виника( (люз(я, наче на час ритуалу весь крематор(й в(дда( пошан(вок саме вашому небіжчику. Були зв(сно й недол(ки, до яких можна занотувати х(ба те, що центральний вх(д, кр(зь який ( потрапляли на урочистості близькі та (нш( причетн(, знаходився просто в центр( м(ста, ( масован(ш( компан(( в(дчували труднощ( з крокуванням площею, яка будь-яко( пори дня киш(ла людом, мов гниле м’ясо  червами. Бракувало також гардеробу: в прим(щенн( крематор(ю панувала спекотна задушлива атмосфера, тож по зак(нченні церемон(алу, коли очман(л( в(дв(дувач( приходили до тями на холодн(й вулиц(, вони раптом починали в(дчувати, що т(ло (хнє просто-таки залите смердючим потом, який до того ж, п(д поривами крижаного в(тру гидотно холодить шк(ру.

 Я з завмиранням прочинив двер( до одн((( (з зал ( розгублено заметався поглядом по незнайомим постатям, що скупчилися ближче до дальньо( ст(ни, т(сним п(вколом в(дгороджуючи мене в(д м(сця священно - д(йсва. Монотонне скигл(ння перервалося шморганням, ( водночас потилиц( над гладко-чорними спинами з ан(мац(йою швидк(стю зм(нилися тупо-(нстинктивною роздратованою ц(кав(стю у в(дсутн(х очах. Я розгублено всм(хнувся, зн(тившись п(д пресом колективно( неуваги. Чуж(, геть збайдуж(л( погляди проточували мене, незадоволено в(дштовхували, зневажували ( врешт( нищили, немов антит(ла зайду-в(руса. Пот(м вс( з(тхнули ( по-ляльковому, шарн(рно обернули голови. Зрадливо скрипнули двер(, зацокот(в п(д ногами попри обережн(сть гладкий плесовидний паркет, що наштовхнуло мене на здогади, що тут зручн(ше ходити гуртом, а тому, хто сп(знився, н(би в покарання, доводиться полум’ян(ти в(д сорому за свою незграбн(сть. Проте я не повинен би був в(дчувати докор(в сумл(ння, адже зовс(м не забарився, навпвки  прийшов завчасно. I вс( ц( люди в лискучих, розк(шного крою чорних костюмах з однаково смиренно-розс(яними виразами облич, також ця ж(ка, що голосно сяка(ться у в(зерунчасту хустинку жалобного кольору, раз-по-раз озираючись в м(й б(к /варто мен( було необережно торкнутися п(дборами до лаковано( дзеркально( поверхн(, як я зустр(чав (( благальний водянистий погляд/ , були мен( абсолютно незнайом(, ( я лиш якось збайдуж(ло намагався уявити соб( мерця, з яким прощався цей люд, а спалахи драт(вливо( нап(вц(кавост( змушували гурк(тливими ривками заглиблюватися у похмуро розпал(тровану бляклими в(тражами к(мнату. Акустика голих гладких ст(н зрадливо в(брувала лункою абомовнею.

 Нарешт( вдалося зиркнути понад чи(мось чорним плечем туди, де спод(вався уздр(ти т(ло, натом(сть побачив зяйливий прямокутний отв(р, зв(дки паш(ло пекельним жаром ( лунали моторошн( скрежетлив( звуки, немов там точилася якась непримеренна боротьба, а стражденн( душ( гр(шник(в стогнали, покутуючи посейб(чн( насолоди. Нараз все вщухло. Якусь мить присутн( нав(ть чули один одного, а пот(м знову почався рух: спочатку спроквола, н(би неохоче, як втомлний роб(тник п(сля перекуру наприк(нц( зм(ни, зав(брувала п(длога, дал(  дужче, немов автомоб(ль п(д час розгону; з’явилося метал(чне дзеленчання, що метаморфозилося у монотонний нав’язливий гул. Вглибин( ями засв(тл(ло щось схоже на похмурий емальований ст(л, яким користуються в л(карнях, а ж(нка поруч заскиглила гучн(ше. Забубон(в щось священник, засв(чений червоно-чорно-жовто-синьою аурою в(тражк(в з дально( ст(ни. В(н був вбраний у скромний темний п(джак невизачного кольору, через що скидався швидше на банального клерка, н(ж на духовну особу, ( лише характерний ком(рець хоч якось вказував на його статус.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций