Вінграновський Микола Степанович «Снігами вітровінь поля відволочила…»

Розміщено Шкільні твори в 21 июня 2016

Снігами вітровінь поля відволочила,

Прижовклено збіліла далина —

Дніпровими високими очима

Дитинносіро глянула весна.

Весна моєї вільної надії!

Гінка тремтінь у промені дощу!

Як дні і ночі, як життя і Київ,

Тебе від себе я не відпущу.

Що буде — буде. Більше — помаленько.

А якщо ні, то висниться мені

На зорянім коні мені Шевченко,

Довженко й Київ в серці на коні.

1962.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций