Антонич Богдан-Ігор Васильович Посли ночі

Розміщено Шкільні твори в 14 июня 2016

Причалив човен сонця в пристань — у вікно на дубі

І кинув на прощання сім червоних весел.

Стовпи струнких тополь підперли небо. Мовкнуть губи.

Прийшли посли від ночі. Чи поїдеш, юний тесле?

Де соковиті грона зір плекає брат твій — ідол

У винницях на хмарах, у саду із плахт плавучих,

Коли калина ввечорі засмаглюється блідо,

Немов музики двері, відчинились світла кручі.

Підводиш очі — ягоди блакитні на безодні,

Мов перший клинописець, списуєш закони ладу.

Палає срібний лій у каганцях зірок холодних,

І змії, мов свічки зелені, світять воском яду.

Твій кінь, мов чорне полум’я, мов вітер спійманий,

Лиш гриви молоко спливає шиєю гнучкою,

Гребе ногою, як веслом, й на зов шляхів далеких

Ширяє ніздря. В нас серця, що вічно рвуться й двоять,

І жовті квіти людські — мізки в черепах, як в глеках.

18 травня 1936.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций