Було це за часів, коли на нашу землю нападали печеніги. Князював у золотоверхому Києві Володимир. Був у нього син Михайлик. Хоч малому лише сім років, але він вже був славним стрільцем і вершником. Любив його весь народ.



Казка А. Лотоцького утверджує думку про безсмертність душі людини, про силу, яка в ній криється. Кияни, брат Лихослав та й сам Володимир піддалися намові чорних духів, хотіли віддати найдорожче - душу народу. І тільки чарівні сили Михайлика-семилітка врятували їх і від ворогів, і від зла у своїй власній душі.