Джон Фаулз Загадка — C. 4

Розміщено Шкільні твори в 16 мая 2016





19. Співучасники. Зникнути безслідно одному не під силу. Мусить мати криївку, хтось купує їжу, стежить за тим, що діється довкола, і т. д.

20. Має бути якийсь ключ до розгадки. Випадкова репліка в розмові? Скоріше з Парсонс, ніж дружиною? Опитати близьких знайомих у Вестмінстері й Сіті.



Подумавши ще, сержант накарлючив великими літерами в кінці свого аналізу ще два слова, одне з них - непристойне.



Наступний тиждень він почав з міс Парсонс. Франческа й Кароліна повернулися, одна з вілли поблизу Малаги, друга - з морської подорожі довкола Греції - і тепер уся сім’я зібралася в Тетбері-Хол. Міс Парсонс тим часом захищала родинний форт у Лондоні. Сержант знову повернувся з нею до подій, що відбувалися вранці у п’ятницю - того дня, коли зник Філдінґ. Містер Філдінґ продиктував з п’ятнадцять ділових листів, потім працював над паперами, поки вона друкувала ті листи. Більшу частину ранку він провів у вітальні, нікуди не виходив. Вона виходила з квартири - хвилин на двадцять,- купити сандвічів у кулінарії біля Слоун-сквер. Повернулася відразу після першої, приготувала кави й занесла йому разом із сандвічами. Такі імпровізовані обіди в п’ятницю були звичайним явищем. Повернувшись, ніяких змін у Філдінґу вона не помітила. Розмовляли про її поїздку на вихідні до Гастінгса. Він сказав, що й сам з нетерпінням чекає вихідних, коли зможе нарешті відпочити без гостей у себе в Тетбері-Хол. Звісно, він тримався з нею невимушено, адже вона вже так давно працює в нього. В його родині її називають просто “Пе”. Вона часто бувала в Тетбері. Вважає, що вона не тільки секретарка, а й “нянька”.

Сержант зрозумів, що торкатися Філдінґового минулого слід обережно. “Пе” самовіддано захищала добре ім’я свого шефа і як юриста, і як політика. У сержанта промайнула цинічна думка: для порушення закону, а надто в Сіті, необов’язково порушувати його букву. Філдінґ був обізнаний у цій галузі краще ніж будь-хто. Проте секретарка рішуче відкидала припущення про те, що він має рахунки в закордонних банках. Містер Філдінґ ніколи не виявляв прихильності до махінаторів, які ухиляються від сплати податків. Його позиція у справі Лонро (ще один тогорічний скандал, у якому були замішані торі) збігалася з поглядом прем’єр-міністра: “капіталізм у найгірших своїх виявах”. І все-таки, обережно наполягав сержант, коли б він справді захотів мати таємний рахунок за кордоном, він знав, як це зробити? Тут заговорило вражене самолюбство секретарки. Вона знає про фінансові справи і можливості містера Філдінґа не менше, ніж він сам. Цього просто не могло бути.

Запитавши, чи, бува, не скакав містер Філдінґ у гречку, сержант наткнувся на ще міцніший мур: нічого подібного вона ніколи за ним не помічала й нічого більше на цю тему додати не може. Хто-хто, а містер Філдінґ надто поважав себе, щоб піти на якусь інтрижку. Дженінгс, змінив тактику.

- Чи не згадував він того ранку про вечерю напередодні в товаристві сина?

- Згадував. Він знає, що я люблю його дітей.

- Він був задоволений?

- Звичайно.

- Але ж їхні політичні погляди розбіжні?

- Молодий чоловіче, це ж батько й син. Вони сперечалися, бувало. Містер Філдінґ навіть жартував з цього приводу: мовляв, у Пітера перехідний вік. В його літа він і сам був такий. Я напевне знаю, що в сорок п’ятому році він мало не проголосував за лейбористів.

- Може, були якісь гіркі спогади про ту зустріч, може, він згадував про якусь сварку?

- Нічого подібного. Сказав, що Пітер добре виглядає. Що його нова подруга - чарівна дівчина.- І додала: - Гадаю, він був трішечки засмучений тим, що вони не збираються до Тетбері-Хол на вихідні. Але його не дивувало, що в дітей своє життя.

- Отже, Пітер нічим його не засмучував?

- Та ні, чого б це? Він блискуче вчиться.

- Але не поспішає йти батьковими слідами?

- Всі чомусь гадають, що містер Філдінґ - якийсь вікторіанський тиран. А він - людина широких поглядів.

Сержант усміхнувся.

- Хто всі, міс Парсонс?

- Ваш начальник, наприклад. Він ставив мені ті ж самі питання.

Сержант спробував удатися до лестощів: ніхто не знає містера Філдінґа краще за неї, тому від неї так багато й чекають.

- Я вже ламала над цим голову, ясна річ. Але й досі не можу повірити в те, що сталося. А от щодо причини…

- Блискучий здогад? - Він знову посміхнувся. Секретарка подивилася на складені на колінах руки.

- Як вам сказати. Він не давав собі ніякого перепочинку.

- Далі?

- Можливо, щось у ньому… Я не повинна була б цього казати. Це лише мої припущення.

- Вони можуть нам придатися.

- Ну, в ньому могло щось зламатися. І він зірвався. Але я певна, що через кілька днів він би збагнув, що вчинив. Адже він завжди був такий вимогливий до себе, а тут іще всі ці газетні повідомлення. Я гадаю…

- Що саме?

- Це лише здогад, але я припускаю, що його могла…

Приголомшити власна поведінка. Я не певна, що саме…

- Ви хочете сказати, що він міг накласти на себе руки?

Очевидно, вона саме це й хотіла сказати, хоч і похитала заперечливо головою.

- Я не знаю, я просто не знаю. Певна, що це сталося раптово. Без будь-якої підготовки. Він завжди був за порядок. За те, щоб усе робилося послідовно. А це так несхоже на нього. Метод, тобто спосіб, до якого він удався. Він діяв би зовсім інакше, якби…

- Якби щось надумав? Але ж йому і так вдалося, якщо він саме те й надумав.

- Він не міг вчинити цього з власної волі. Бувши при своєму розумі. Це неймовірно.

На хвилину сержант відчув у своїй співбесідниці якусь глуху непроникність: ясно, що для Філдінґа вона готова на все, а як доведеться, то й на нескінченну брехню. Щось у її ставленні до нього промовляло про потаємне кохання. Ну, нехай вік не перешкода, але в її зовнішності: незграбна постать, стислий рот, окуляри, типове вбрання вічної секретарки і старої діви - нема і натяку на жіночу привабливість. Навіть якби уявити її молодою і припустити, що між нею та Філдінґом щось колись було, то тепер міс Парсонс скоріше виявляла б приховану зловтіху, ніж таку відданість. Підозра, не встигши народитись, розвіялася. Однак її тінь промайнула в наступному питанні сержанта:

- А як він проводив вільні вечори в Лондоні, коли місіс Філдінґ була за містом?

- Як звичайно - в своєму клубі або театрі. Часто вечеряв з друзями. Полюбляв зіграти в бридж.

- Перегонами не цікавився?

- Вряди-годи. Робив невеликі ставки - на Дербі або Загальнонаціональних - не більше.

- А в гральних клубах?

- Певна, що не бував.

Сержант розпитував далі, намагаючись намацати якесь вразливе місце, щось ганебне, хай і давнє - але намарне. І ось він має підсумок: людина перевтомилася - і натяк, дуже сумнівний: в хвилину кризи Філдінґ міг вдатися до харакірі. Дженінгс підозрював, що міс Парсонс видавала бажане за дійсність, а в глибині душі ховала сумніви. Хай краще патрон її достойно загине, ніж знеславить себе зв’язком з якимось брудним дівчиськом чи встряне в якусь іншу ганебну історію.

Тут же на квартирі сержант поговорив і з хатньою робітницею. Вона не сказала нічого нового. Ніколи не помічала, щоб тут ночував хтось незнайомий, не бачила забутої жіночої білизни, ні склянок зі слідами помади чи зайвої чашки з-під кави на кухонному столі. Містер Філдінґ був джентльменом. Сержант не розібрав, чи це означало, що джентльмени завжди вчасно замітають сліди, чи те, що вони завжди поводяться гідно.

На багатьох фотографіях у Філдінґа - напружене обличчя (дивно, що знімків, на яких би він усміхався, було дуже мало). Можливо, тому сержантові уявлялася в його обличчі стримувана чуттєвість, і він підозрював якусь любовно-романтичну драму. Стрункий, вищий середнього зросту, завжди чисто виголений, старанно одягнений навіть у неофіційній обстановці, Філдінґ таки напевне подобався жінкам. Одного дня сержантові здалося, що після безплідних пошуків до нього нарешті усміхнулося щастя. Він перевіряв список осіб, які зникли в ті самі дні, що й Філдінґ. У списку натрапив на дівчину, секретарку-вестіндку яка втекла від батьків з Ноттінг-Хіл. Ця деталь зазвучала як гострий сигнал: адже Філдінґ був членом правління тієї самої страхової компанії, де дівчина працювала секретаркою. Їй дев’ятнадцять років, має непогану освіту, батько працює в системі соціального забезпечення. Уява Дженінгса вже малювала картину, про яку мріяв би кожен детектив. Філдінґа, який ніколи не мав расових упереджень, по дорозі на засідання перехоплює ця сама дівчина і, не без участі батька, заманює на зліт темношкірих. І Філдінґ піддається звабі чорних щічок… Повітряні замки… Одного телефонного дзвінка виявилося досить, аби з’ясувати, що дівчину знайшли - тобто вона сама через кілька днів після втечі знайшлася; пошуки припинили. Вона уявила себе співачкою і втекла разом з гітаристом з вест-індського клубу в Брістолі. Гітарист теж чорний.

Не більше пощастило Дженінгсові і в бесідах із Філдінґовими знайомими в Сіті та в парламенті, вірніше, з тими небагатьма, хто не поїхав кудись відпочивати. Комерсанти в Сіті цінували Філдінґів гострий розум та знання юридичної справи.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций