Джеймс Олдрідж Ю. Янковський. Передмова до збірки творів — C. 2

Розміщено Шкільні твори в 8 апреля 2016



Ми мусимо пам’ятати, що людина, яка побувала в Майданеку й Освенцімі, ніколи не усміхнеться при цих словах. Скільки б не судилося їй прожити, ніколи не стануть вони для неї метафоричним висловом”. І Олдрідж назавжди пов’язав свою письменницьку долю з боротьбою за мир в усьому світі, за гуманізм і прогрес.

 Воєнні кореспонденції й нариси Олдріджа мали відверто публіцистичний характер, але водночас вони були відмінними від звичайних політичних памфлетів. Уміння автора мислити масштабно не глушило в них гострого відчуття окремих людських доль, побутової спостережливості й теплого ліризму. В журналістові виразно вбачався письменник, художник. Це настійно вимагало виходу з вузьких рамок репортажно-нарисових жанрів, вело до великих соціально-художніх узагальнень.

 Величезна кількість життєвих вражень, прагнення осмислити їх у широкому соціально-політичному плані відбилися вже в першому великому літературному творі Олдріджа - романі “Справа честі”. Письменник не зрікся свого основного журналістського принципу - принципу правдивості, але в містких рамках художнього жанру цей принцип дістав суспільно значиміше наповнення, оскільки він здійснювався на матеріалі суперечливих людських стосунків та характерів.

 Задум написати роман виник у письменника в 1941 році, під час його перебування в Греції, але здійснився він лише після розгрому гітлерівських армій під Москвою. Спочатку роман називався “Політ до сонця”. Під таким заголовком друкувався він в американському журналі “Кольєрс” у 1942 році. Того ж року його було випущено окремим виданням під назвою “Справа честі”.

 Олдрідж поставив перед собою мету - з’ясувати справжню причину тієї трагедії, яка спіткала Грецію на початку другої світової війни. Грецький народ був змушений воювати на два фронти: проти італійського, а потім німецького фашизму і проти правлячої кліки на чолі з диктатором Метаксасом, що намагалась паралізувати опір патріотичних сил Греції іноземним загарбникам. Англійський уряд фактично дотримувався тоді політики двозначного нейтралітету.

 Головнім герой роману “Справа честі” англійський льотчик Джон Квейль не зразу почав мислити соціально. Він живе постійним відчуттям страху перед смертю, ховаючи його під удаваною вульгарністю та грубістю. Квейль не замислюється над тим, що ж це за війна, у якій він бере участь, його зовсім не турбує доля грецького народу, він не утруднює себе роздумами, на чиєму боці правда.

 Водночас у ньому ні на мить не згасає внутрішня потреба любити людей, він цінує їхні благородні діла. Квейль спостережливий, розумний, людяний. Спілкування з капітаном Манном, що бився в лавах інтернаціональної бригади в Іспанії, з американським журналістом Лоусоном, з бойовими друзями-льотчиками; ніжна любов до грекині Єлени, яка згодом стала його дружиною; патріотичне піднесення серед простих людей Греції - все це примушує Квейля переглядати свої життєві засади, дивитись на навколишній світ з позицій справжньої громадянськості, зрозуміти власну відповідальність за майбутнє людей.

 Квейль трагічно гине, але його смерть не надає романові песимістичного звучання. Олдрідж вірить у сили нескореного народу, вірить у неминучий крах фашизму.

 Тему боротьби простих людей Греції з фашистськими завойовниками Олдрідж продовжив у наступному своєму великому творі - “Морський орел”, який хронологічно ніби продовжує перший роман письменника, але, на відміну від нього, висував тему всенародного опору на перше місце.

 В основу цього роману (як і попереднього) покладено враження від перебування письменника в Греції 1941 року. Олдрідж бачив, що грецький уряд капітулював перед фашистською Німеччиною всупереч волі грецького народу. “Хто-небудь напише про все це. Здалеку це навіть легше зробити”, - писав він тоді. Щоб осмислити те, що сталося, письменникові знадобилося кілька років. 1944 року роман “Морський орел” побачив світ.

 1941 рік. Острів Кріт. Англійські війська вже евакуювались в Африку, лише окремі австралійські та новозеландські частини деякий час ще билися із “залізноголовими” - з німецькими фашистами. Коли ж вони були майже повністю винищені, солдати, що вціліли, почали думати про єдиний за тих умов вихід: переправитись на човнах у Єгипет.

 З двома такими солдатами - “циніком” Берком і “велетнем” Стоуном - ми знайомимося на перших сторінках “Морського орла”. Незабаром до них приєднується грек Ніс - “тезка” героя грецької міфології, наділеного здатністю в разі потреби перетворюватись на морського орла. Втрьох вони пробираються по гірських схилах Юктасу на південь, до моря… Спроба здійснити героїчний і ризикований задум - дістати човни й переправитися в Єгипет - рухає сюжет роману.

 Ці рядові “трудівники війни” багато в чому не схожі один на одного. У них різні уявлення про життя, про своє місце в ньому, про патріотизм, про військовий обов’язок. Під впливом, головним чином, Ніса двоє “інглезі” (так називало англійських солдатів місцеве населення) осягають справжній смисл подій, що відбуваються в Греції.

 Сюжетна лінія роману драматична, але вкрай проста. Проте не сюжет виступає носієм основної його ідеї. Основна ідея “Морського орла” - безсмертя осмисленого народного подвигу - втілюється у значно ширшому матеріалі. Героїку антифашистського опору показано на прикладі безстрашних грецьких патріотів. Серед них - і мудрий ватажок партизанського руху Хаджі Міхалі, і відважний лікар пересувного партизанського госпіталю, і рибалки Сарандакі, Спада, його молода дружина, і хоробрий хлопчик Талос, і тисячі безіменних крітян. Всіх їх об’єднує гаряча любов до батьківщини і священна ненависть до “залізноголових” та метаксистів.

 Особливо важливе місце в романі займав образ досвідченого, загартованого ватажка Хаджі Міхалі. В ньому проглядають найкращі риси національного характеру і разом з тим - політична прозорливість, багатий досвід суворої боротьби. Він розуміє, що греки не зможуть подолати “залізноголових” без серйозної допомоги зовні, але бачить і те, що англійський уряд якнайменше зацікавлений в демократичних перетвореннях у Греції. Отож він дивиться на “інглезі” лише як на тимчасових союзників. Після розгрому гітлерівців, вважає він, слід воювати з внутрішнім фашизмом - метаксистами.

 Великим досягненням Олдріджа став чудово окреслений характер “морського орла” Ніса. Син страченого метаксистами славетного заколотника, Ніс - вольовий, цілеспрямований, незламний борець за визволення грецького народу, людина з залізною волею, величезною витримкою і самовладанням. Його мужність виявляється і в боротьбі із стихією (шторм під час невдалої спроби переправитись в Єгипет), і в сутичках з політичними ворогами. На відміну від Хаджі Міхалі, якого ми зустрічаємо вже зрілим ватажком, Ніс набуває свого політичного досвіду, сказати б, на очах у читача.

 Вирішальну роль в його ідейному змужнінні відіграє спроба метаксистів підготувати грунт для відродження фашизму в Греції на випадок поразки фашистських загарбників. Чотири метаксисти, що приїхали з Єгипту від емігрантського грецького уряду, з’явилися в загоні Хаджі Міхалі, щоб очолити партизанський рух. Вони вбивають Хаджі Міхалі й Стоуна. Коли народ суворо судить їх перед тілами вбитих, Ніс відчуває за собою право говорити як громадський обвинувач, говорити від імені грецького народу. Які б сили не стояли за метаксистами, каже він, ми боротимемося з ними до кінця, як боролися із “залізноголовими”. Ніса вражає прихильне ставлення англійців до метаксистів. Зрештою він починає розуміти, що це не випадковість: англійський уряд має намір допомогти грецькій реакції встановити в країні після закінчення війни режим, який, власне, не дуже відрізнятиметься від фашистського…

 В “Морському орлі” Олдрідж продовжує тему “Справи честі” - тему духовного прозріння чесних англійців - учасників війни. Письменник показує, як у боротьбі з фашизмом люди духовно зростають, як гартується їхня воля, формується світогляд.

 Такими виступають Стоун і Берк. Стоун з самого початку роману люто ненавидить фашизм. У нього свої уявлення про справедливість, про людську гідність, про військову честь. Берк же - цинік і скептик. А втім, на початку роману обидва вони надзвичайно далекі від розуміння справжнього сенсу війни, обидва не знають, за що воюють. Та ось вони побачили, що таке фашизм - у них пробудилися гнів і ненависть, прийшла свідомість необхідності боротьби з цим страшним злом.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций