Симоненко Василь Андрійович «Ти йшла з села дорогою гнилою…»

Розміщено Шкільні твори в 19 марта 2016

Симоненко В. А. З матір’ю на самоті. — К.: Молодь, 1990.

Ти йшла з села дорогою гнилою,

Місила грязь простими чобітьми —

І пахнув вірш твій теплою смолою,

Кленовими гарячими слізьми.

А чорне листя сипало під ноги —

Тобі — дорога, а зимі — постіль.

І ти в душі несла людськи тривоги,

Людські бажання, сумніви і біль.

Ревли вітри… Ти, стомлена ходою,

Зійшла з дороги на твердий обліг,

Змінила жар тепленькою водою,

Знайшла сухенький, затишний нічліг.

І заспівала про смачні цілунки,

І людський біль у віршиках затих,

Бо ти забула про мужицькі клунки,

Про жебраків на вулицях пустих.

Та я тебе не волочу до суду,

Я тільки хочу на кінець сказать:

Народ тебе ніколи не забуде,

Бо він ніколи вас не буде й знать!

29.III.1956 .



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций