Петер Аліпієв Поезії

Розміщено Шкільні твори в 3 марта 2016

Петер Аліпієв

Поезії



Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3









Каліакра







Щезає далечінь у молоці небесно-синім,

До виднокола залишила срібний слід вона.

Під гостротою скель.

Під хланню в темряві глибинній.

Під поглядом і думкою -

 вода, вода, вода….



Зривається униз

 луна з гримливим перегуком.

Орел кружляє, втоплений самотньо ув очах.

Ген-ген зіллялось море

  із небесним акведуком

І в хаос перейшло,

  в плин журавлиного ключа.



Чи істинним є час

 для цих вражаючих заглибин,

Для моху, для повітря,

 що прозоро струменить,

Для мороку печер, для плюскотіння хвиль,

 для гриви

Вітру, що вплітається в блакить.



Німотність зувсібіч накочується глухо.

А ким тут єсмь, на грані скелі ставши?

Ким єси?

Нікчемністю чи завжди повновладним

  людським духом

Над вічним спокоєм і над безоднею грози.



—————

Каліакра - мис на болгарському узбережжі Чорного моря.











Після бурі







Ще пригнічений жнивар

Гуком, громом, шалом свисту,

А вже сонце з-поміж хмар

Сіє тишу золотисту.



І метелик, як раніш,

Пахне квіткою на гілці;

Тож неспокою капіж

Затихає в кожній жилці.



Обтрусили трави страх,

Грім-бо раз у раз полохав…

Відлетіло, ніби птах,

Пережите щойно - в спогад.











Сніг







Від ранку сніг все сипле, сипле, сипле…

Я сів на тин: нехай душа хоч схлипне.

Я вже тону в засніженім саду,

Але сиджу, чекаю, не боюся, -

Ще, може, з білим снігом та зіллюся

І в чистоті сніговій пропаду…



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций