Глібов Леонід Іванович Пан на всю губу

Розміщено Шкільні твори в 23 февраля 2016

В якійсь далекій стороні…

В Німеччині… в Туреччині… Так ні!.

(Таку ледачу пам’ять маю,

Що й не згадаю).

Далеко десь, серед чужих країв,

Пан на всю губу жив,

У розкоші, як пану подобає;

Суддею б то, чи що, служив

(Чи справді є там суд — хто його знає!)…

Жив, хороше і їв, і пив,

Нічого не робив,

Підписував, що скажуть люде,

Не знаючи, що з того буде.

Так живучи, про що тужить?

Два віки б жить,

Не сподіваючись умерти,—

Та от біда: як набіжить —

Не заховаєшся від смерті…

Настав той скорбний час —

І панів вік погас,

Сказати просто — вмер, та й годі,—

Спокійно, тихо, мов заснув…

Засумували всі в господі,

Бо добрий господар він був.

Як не живи, а на тім світі

Про все одвіт оддай,

На панство не вважай,

Бо там не те, що у повіті.

Явивсь мій пан, стоїть і жде,

І думає: «Ну, що то буде?.»

Аж дивиться — громада йде,

Усе старі, поважні люде.

— Ну, брате,— кажуть,— як ти жив?

Добро чи зло робив?

— А що ж, панове,— пан мовляє,—

Нічого не робив;

Мене усяке добре знає:

Суддею був, для себе жив,

Про все мені було байдуже…

— Ну, добре ж,— кажуть,— милий друже,

Гаразд, що так ти жив.

А нуте, братця, одчиняйте

Ворота в рай! Земляче, йди! —

Промовили діди.

— З якої речі? Потривайте! —

Озвався сивий дід,

Що біля царини знаходивсь,—

Ні, так не слід,

Щоб лежень та того сподобивсь!.

— Та ну-бо,— кажуть,— слід!

Яка б з його була робота,

Коли нічого він не вмів?

Він тільки б лиха наробив!

— Хіба…— промовив дід — і одчинив ворота.

Колись я в суді був і бачив сам

Якраз такого пана там.

Хороший чоловік, мовляли люде,

Плохий, нічого не бере…

От, думаю собі, і вмре,

То паном буде.

1863.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций