Вінграновський Микола Степанович «Вже ночі під листопадом ночують…»

Розміщено Шкільні твори в 17 февраля 2016

Вже ночі під листопадом ночують,

Примерзла опустилася латать,

І щуки воду слухають — не чують,

І снігурі поміж сніжинами летять.

Сміється заєць з морквою за вухом,

Зеленим носом ловить сніженя…

І пахне шишка біля себе сухо,

І степ лежить від мене — до коня…

Тим часом ніколи: вісімдесятим ліком,

Двадцятим віком почнемось — нема!.

Учоренько тут басувало літо,

Тепер дивися: молода зима!

І стежка вже не лащиться під ногу,

І не співає — каркає лиш птах…

Взуваймось добре на свою дорогу,

Вдягаймось тепло на зимовий шлях.

Я обніму тебе. Тебе я обнімаю.

Мій білий подих на твоїй руці,

Холоне мла. І каже: облітаю, —

То каже мак.

1976.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций