Вінграновський Микола Степанович «Лягла зима, і білі солов’ї…»

Розміщено Шкільні твори в 12 февраля 2016

Лягла зима, і білі солов’ї

Затьохкали холодними вустами.

В холодні землі взулися гаї.

І стали біля неба, як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,

Сорока з глоду водить в небо оком,

І вітер пише вітрові листа,

Сорочим оком пише білобоке.

Що гай з землі дивився і стояв,

Що солов’ї маліли, як морельки,

А Київ, мов скажений, цілував

В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

Що я з тобою ще одні сніги

Зимуємо на щасті, як на листі.

Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.

І пам’ять наша — мак

в одній колисці.

1974.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций