Антонич Богдан-Ігор Васильович Руно

Розміщено Шкільні твори в 9 февраля 2016

Поїдемо удвоє по закляте руно.

З долоні вітру, що прощався з нами, грудка

Погаслої зорі упала, мов дарунок.

Вперед! Сім миль кохання і остання — смутку.

В завії образів поезія і буря.

Дороги стрічка зв’язана у сонця вузол.

Клонюсь тобі, о пані кучерявих куряв,

Що дзвониш диском літ, струнка епічна музо!

Два коні з снігу й піни й дно кохання темне,

Моє життя взяла ти в пальці, мов балончик,

І аж на п’ятій милі спочиватимемо

На лопуховім листі молодого сонця.

Лілеї з молока і співу над проваллям,

Де кубляться й булькочуть сонні трясовини.

Ось восьма миля смутку і уста, що палять

Хмільніше від зорі й коротше від хвилини.

8 січня 1936.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций