Влизько Олекса Федорович Баляда про остаточно короткозоре Ельдорадо

Розміщено Шкільні твори в 9 февраля 2016

В нудний океан пішов корабель

З людьми, що втекли від своїх земель.

Бо власна земля — холодна й німа,

Бо власна земля, як завжди,— тюрма,

А краща усюди, де нас нема.

Конкістадори пливли, було!

Від ромів і райн в голові гуло.

Тепер над трубами жодних райн.

Простий пароплав, без ніяких тайн,

Компанії «Зюйд Амерікен Ляйн».

Пароплав припадає на два борти,

Між двома бортами — люків роти.

В трюмі — бізнеси. В камбузі — антал

Віскі, на прізвище «Пан Скандал».

Це й пуп романтизму! Відал — міндал?!

Романтика моря? Конрад? Стівенсон?

Капітан таємничий, як масон?

Нічого подібного. Через борт

Схиляється кілька зелених морд,

Щоб дерти з апломбами шлунки: — Чччорт.—

В салоні для шиберів, нагорі,

Танцює Манон з кавалером де Грі.

А палубу третю, від бруду руду,

Провітрює сон про світ какаду,

Про кактуси й Мехіку на меду…

І тут попадає в поганий стан

З принцесою Мрії Едмонд Ростан.

Сягнувши поглядом моря пастель,

Всесвітніх поетів найкраща модель,

Вишукує бліх Жофруа Рюдель.

Поет Мелісанд! Ти мені не брат?

Я шукаю чи ні твоїх Ельдорад?

Навряд чи шукаю, бо не один

З таких попадає на сірий тин —

В міцний і жорстокий карантин.

В дурний океан іде корабель

З тобою, що втік від своїх земель.

Чи власна земля — холодна й німа?

Чи власна земля — назавжди тюрма?

А краще — чи всюди, де нас нема?.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций