Вінграновський Микола Степанович Хліб

Розміщено Шкільні твори в 8 января 2016

Присвячую Корольову

З-поза чого, з далекого незгоддя, —

Заснув у глині шумерійський серп, —

Дорогою століть в очах мого народу

Іде на вітрі чорноплечий степ.

Дванадцятого квітня мій ровесник

Був хлібом посланий у чорне й золоте:

Не старіють на світі наші весни,

І наші очі сніг не замете.

Бо хліб — давно. Ми завжди в долі з хлібом:

І сивина, і молодість, і час.

Нас пам’ятає хліб: не снідать, не обідать…

Нас пам’ятає хліб: Дніпро тече про нас.

На краплю молиться всеокеанське море,

І мати біля груші, і вікно:

З руки із нашої себе зерно приоре,

Цілуєм колос — шлях свій ведемо.

Наш хліб — на скронях. Вірою і правдою.

І Революція, і Ленін, і — політ.

Не зрадою, а тихою порадою

Він любить нас. Він тут. Він є. Він — хліб.

1976.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций