Зиновіїв Климентій О літех і о зимах, і о странах теплих, і о зимних

Розміщено Шкільні твори в 26 декабря 2015

Яко вся діла Твоя, Боже, неізреченна,

Тако і сія нам вещ отнюд недомисленна,

Же-с посадил єси нас вірних на землі хладной,

І на части світа сего почасти і гладной.

А невірним поганом дал єси ввес вжиток

І лучший оставил-ес в странах їх їм пожиток.

Яко то в них драгіє кореніє ся родят

І овощі дивниє в нихже странах ся плодят.

І двакрот в літо слишим овощи ся раждают,

І зимность в місцях тих, что в нас, либо не биваєт.

А християнський край тим єси не удовопил,

Але і студености зимниє постановил.

І биваєт в нас зими нежели літа большей,

І пудчас в літі студен случаєт, то нам горшей.

І хоча й би-с зим лютих і нам не остановил,

Жаден би, вім, человік по них ся не журил.

Да жеби-с і в місцях зимних подавал літо,

Не страдал би мир мразом і вельми било б ліпо.

Жеби-с безпреч літниє теплости укоренял,

А студености зимни хоч би-с на вік скоренял.

І гдиби-с теж і од нас лютость зимну отнял,

Кождий би по зимі із меж нас глави не зв’язал.

А затим не що іно мієм, Боже, чинити:

Де посадил-ес нас і як далес — мусим жити.

Кін. XVII-поч. XVIII.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций