Крат Анатолій Владімір Набоков - Дідусь (переклад з російської) — C. 4
Ніби
не молоді, а разом з тим… не знаю…
Перехожий А ну прикиньте, відгадайте.
Чоловік В мирі
прожили ви, напевно. Бо ні зморшки
на лобі цім…
Перехожий (сміється) Яке там - мирно! Варто
все записати… Сам бува не вірю
в своє минуле! Я від нього п’яний,
як от - від вашого вина. І пив
я з келиха життя свого ковтками
такими… Та і смерть бува штовхала
під лікоть… Ось, - чи хочете почути
бувальщину, як влітку, в дев’яносто
у другім році, у Ліоні, пан
де Міріваль, - аристократ і зрадник,
та інше, і подібне - врятувався
вже біля гільйотини?
Жінка Розкажіть,
ми слухаємо…
Перехожий Мав я двадцять літ
в той буйний рік. Громами Трибуналу
до смерті був засуджений, - за те, що
волосся пудрив, може за приставку
до прізвище, - не знаю: та чи мало
за що тоді вбивали… В той же вечір
на ешафот повинен був з’явитись, -
при смолоскипах… Кат був досить спритний,
старанний був: художник, - а не кат.
Бо він свого паризького кузена
наслідував, - великого Самсона:
такий же він візок собі завів
і голови відрубані - так само
розгойдував, піднявши за волосся…
От він мене повіз.
« Винниченко Володимир Кирилович На той бік — C. 9
Мирний Панас Голодна воля — C. 7 »