Народна творчість Робін Гуд і Герфордський єпископ (скорочено)

Розміщено Шкільні твори в 20 декабря 2015

Присвячено рицарям славним пісні,



Робін Гудові зокрема,



А про те, як в єпископа злого він взяв,



Крім моєї, пісні нема.







В Барнеській долині сталося це,



Де ліс зелений ізріс,



Єпископ із пишним почтом своїм



Проїхати мав той ліс.







«Прудкого оленя,— сказав Робін Гуд,—



Найкращого вбити слід;



Герфордський єпископ сьогодні сповна



Заплатить нам за обід.







Вб’ємо ми оленя й зготуєм його,



Допоки вогонь не погас,



А я пильнуватиму, щоб



Не подавсь Єпископ деінде од нас».







І Робін, і хлопці його одягли



Вівчарськеє убрання,



І єпископ навколо вогнища їх



Побачив зі свого коня.







«Гей, що тут у вас? — єпископ гукнув.—



А хто ж це, хто це посмів



Королівського звіра шляхетного вбить,



Коли тут так мало їдців?»







«А ми вівчарі,—Робін Гуд відповів,—



І сир нам овечий набрид,—



Шляхетний олень — королівський звір



Сьогодні в нас на обід».







«Ви сміливі хлопці, король мусить знать,



Що ви накоїли тут,



Отож збирайтесь зо мною в путь —



На королівський суд!»







«О змилосердься! — Робін гукнув,—



Не личить злоститись попам!



Невже-таки й справді ти б захотів



Життя вкоротити нам?»







«Яке милосердя,— єпископ сказав,—



Та й як йому бути тут?



Мерщій збирайтесь зо мною йти



На королівський суд!»







Тут спиною Робін на дуба зіперсь,



А ногою вперся в моріг



І з-під вівчарського убрання



Витяг мисливський ріг.







Він встромив його в рота вузьким кінцем



І враз почав сурмить,



І сімдесят його молодців



На поклик з’явились ту ж мить.







На коліна упали вони перед ним,



І він владно долоню простер,



І тоді довгов’язий Крихітка Джон



Обізвався: «Що сталося, сер?»







«Аж ось герфордський єпископ стоїть,



Милосердя не має він, ні!»



«То вбий його,— Крихітка Джон сказав,—



I нехай він згниє в труні!»







«О, будь милосердним, Робін Гуд,—



Єпископ обізвавсь,—



Коли б я знав, що стріну тебе,



Я б іншим шляхом подавсь!»







«Ні, милосердя тобі нема,—



Озвавсь тоді Робін Гуд,—



В Барнеській долині буде суд,



Короткий і правий суд!»







І за руку єпископа Робін повів



У Барнеську долину ту ж мить,



І він мусив обідати з ними вночі,



І пиво й вино з ними пить.







І єпископську мантію Крихітка Джон



На зеленій траві розіслав,



І з товстого єпископського гаманця



Триста фунтів відрахував.







«Приємно,— тут Крихітка Джон сказав,—



Дивитись на злото сяйне,



Але неприємно дуже мені,



Що єпископ не любить мене!»







І музикам грати звелів Робін Гуд,



І в одежі його старій



Танцював той єпископ і дуже радів,



Що з лісу вийшов живий.







Переклад Л. Первомайського





Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций