Вінграновський Микола Степанович Квітень

Розміщено Шкільні твори в 17 декабря 2015

На крилах журавлів весна вже сушить весла,

Загомоніли про життя діди,

І на стежин пахучі перевесла

З снопів тополь тече зелений дим.

І падає в ставки ночами п’яне небо, —

Де гуси білі сплять чутливим сном.

У снах своїх, мабуть, самі від себе

Дівчата пролітають над селом.

Летять вони неласкані, незаймані,

В розгоні мрій, не випитих ніким…

Повитий згадками, непрощеними й зайвими,

Скрипить протезом сторож Явдоким.

Скрипить мені, що даль життя не хитра,

Уміти б все забуть і все почать…

Та я іду під всі чотири вітри

На все життя закохувать дівчат,

Бо вже встає світання над дідами,

Прокинулись дівчатонька й дуби.

Сира земля пошерхлими губами

Припала до грудей сівалок голубих.

1958.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций