Глібов Леонід Іванович Думка («Як за лісом, за пролісом…»)

Розміщено Шкільні твори в 2 октября 2015

Як за лісом, за пролісом

Ясне сонце сходить.

Як за морем за далеким

Десь воно заходить,—

Я згадую інший ранок,

Інший вечір бачу,

Та й думаю: було колись —

Тепер не побачу.

Я згадую тоді про степ,

Широкий, пахучий,

Та й думаю: і я тоді

Неначе був луччий.

Там був простір, всюди воля,

Жилось, як хотілось;

Молодому, безпечному

І лихо не снилось.

Вийдеш собі — любо глянуть:

Кругом все співає…

Куди ідеш, чого ідеш? —

Ніхто не спитає.

Небо ясне, степ — як море,

Трава зеленіє,

Льон синіє, гречка пахне,

Пшениця жовтіє.

По пшениці теплий вітер

Хвилями гуляє,

Молодую пшениченьку

Неначе гойдає.

Над берегом чайка скиглить,

Діток доглядає;

На толоці вівчар в брилі

На сопілку грає.

Там синіє Дніпр широкий

З жовтими пісками,

З високими берегами,

З темними лісами…

Шумить, біжить стародавній

І буде шуміти,

А мені вже, самотньому,

Та й не молодіти…

Года ж мої, орли мої,

Скажіть, де ви ділись:

Чи ви в лісі, чи ви в морі

З лиха притаїлись?

Озвітеся, вернітеся,

Я вас пришаную,

Як дівчину коханую,

Я вас поцілую!

Нема чутки, нема вістки,

І не озовуться,—

Тільки в степу речі мої

За вітром несуться…

Видно, вже вас, годи мої,

Та й не дожидати;

Двічі, мабуть, козакові

Не парубкувати…

Нехай же вам, годи мої,

Легесенько йкнеться

Та з іншими, та з кращими

Хороше живеться!

1858.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций