Антонич Богдан-Ігор Васильович Пісня про вічну молодість

Розміщено Шкільні твори в 20 сентября 2015

Запрягти до саней чотири чалі коні

і в чвал, і в чвал!

Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,

аж луна відіб’ється

від скал, від скал.

Тріснути батогом на вітер буйний

і вдаль, і вдаль!

Наші очі далеччю гартуймо,

а серце куймо

на сталь, на сталь.

Ударять у срібну рунь золоті копита,

мов грім, мов грім.

Повними грудима будемо вітер пити,

під дахом синього неба

наш дім, наш дім.

Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:

нема турбот!

І сонцю ми поженемо навпроти,

бадьорі, радісні,

в галоп, в галоп.

Запрягти до саней чотири чалі коні

і в чвал, і в чвал!

Навпростець переїдемо всі перепони,

здобудемо

життя фінал.

Розпускають коні сиві гриви,

пара з уст, мов дим.

З рвучим вітром буйногривим!

Бути вічно юним,

вічно молодим! .



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций