Вінграновський Микола Степанович Елегія «Одійде, і вишневі сади одійдуть…»

Розміщено Шкільні твори в 7 сентября 2015

Одійде, і вишневі сади одійдуть,

Одійде, і моя біля тебе пора одійде,

Не одійде, не знаю, але не одійде,

Оте люблене раз на плечі, на щоці, на устах.

Одійде, і вишневі сніги одійдуть,

Одійде, і твоя біля мене пора одійде,

Не одійде любов — серце в серце влетіло! —

вона не одійде,

Аж як вив’ялить час

і плече, і щоку, і уста.

Одійде, і вишневі літа одійдуть,

Одійде і пора — і моя, і твоя одійде,

Не одійде ріка, що веде нашу пам’ять,

вона не одійде —

Білий цвіт поколінь

на плечі, на щоці, на устах…

Не одійдуть сади, і сніги, і літа, і бринінь

не одійдуть.

Все впада у ріку, а ріка у мій голос впада.

Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться

і не одійде

На зорі і в зорі

на плечі,

на щоці,

на устах.

1980.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций