Зеров Микола Костянтинович Данте

Розміщено Шкільні твори в 2 сентября 2015

Сагою дивною, без демена й весла,

Ми пропливали вдвох, — я й чарівник Вергілій.

Як бронза він різьбивсь — і до далеких лілій

Ріка незнана нас, гойдаючи, несла.

Латаття там плелось без ліку і числа,

На світ займалося в пустелі злотохвилій;

Я поглядом тонув у тій наплаві білій,

А слухом — у речах небесного посла.

Я чув: “Ці лілії, що упояють чаром,

Далеко від землі, від valle lacrimarum

Зросли тут засівом потужної руки;

Далекі від тривог і від земної сварки,

Колишуться і снять, одвічні двійники

Сонетів і канцон майбутнього Петрарки”.

23.04.1921.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций