Антонич Богдан-Ігор Васильович Октостих

Розміщено Шкільні твори в 2 сентября 2015

День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око.

Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко.

Наші поринуть долоні в зимну, чисту, кришталеву воду.

Надлетить із поля легіт легко й звіє мряку з-понад броду.

Мов пташня, розгублені хмарки лопочуть крилами над лісом.

Прядемо серцями просту, тиху радість з сонячних повісом.

Віддамо без болю давню тугу й сум воді, лісам і полю

І понесемо в роздалля над собою неба парасолю.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций