Крат Анатолій Очима трави (збірка) — C. 5

Розміщено Шкільні твори в 29 августа 2015





Ранок



Батько

До клубу

На милицях йде

День



Вітер

Цілує

Бабусині плечі

Вечір



Кашляння

Діда

Відлунює ніч

Ніч



А я

У колисці

Вигойдую сон

Син



 

  

Вітер шмалький

Наліг на весла



Прибив до берегу

Мого відчаю



Брунатну куряву

З-під ніг

Дитинства



Запустив

Свої пальці

У моє волосся

Як колись

Це робила кохана 



Став я із вітром

Навколішки

Визбирувати



Загублені

Роки







Влучним снайпером

Узято на приціл

Мій спокій



Й відтак і живу



Мішенню





У рожевому горлі

Ранку



Застряв

Кісткою місяць



Сльозяться

Безсонням

Очі



 

Матір

Ненько моя



Розсуваючи

Землю руками

Ти ідеш



До глибинної суті

Першооснови



Щоб нагадати

Про себе

Весною



Цілющою

Материнкою





Батько

Дивлюся

На почерк батька

І серце

Здригається



Так схожа

Його рука

На мою руку



Пожовклі листи

Порохнявіють

З кожним роком



А нових

Писати

Нікому







Відлітає у вирій

Мамина

Колискова



Пахощі

Вогкого листя

Затулюють

Овид пам’яті



І губиться

Кукурікання півня



В сивині

Маминого волосся







Заклечана хата уся в образах

І туга Господня в дитячих очах



Зів’яли роки і забрали лелеки

Зажурену неню у вирій далекий



Торкнулося серце смертельного жала

І хата зі мною навколішки стала







Подумки зібрав

Кожну

Виплакану мамою

Сльозу

До сльозинки



І

Потонув



В океані

Відчаю







Догорають каштанів свічки,

В’яжуть вузлики вишні і груші.

І вертають до нас ластівки -

Наших предків окрилені душі.



Двійко з них засотали гніздо

Попід стріхою нашої хати.

Люди кажуть “весна”, але то -

Я упевнений: батько і мати.







Березень

Я перші проліски ласкаві

Привеснив поглядом до ніг

Вітрець у сонячній оправі

Шпаків стрічає біля стріх



На перехресті двох ведмедиць

Зірки яріють мов шаблі

І проростає оселедець

На чорній лисині землі.





Квітень

Білим по білому - біллю

Шиє весна сорочки.

Пізнє квітневе весілля:

Мерзнуть каштанів свічки.



Дощик-заброда ледащо

Коником в ринвах сюрчить.

Хмара, ошкіривши пащу,

Довго і хижо гарчить.



З вишень, немов з наречених,

Вже облітає фата.

Атомом мічені гени…

Вічних небес мерзлота…







Травень

Травень

Розрізає хвацько

Зелений напірник

Тополі

Розтрушує пір’я

За вітром

Як сніг



І прагне

Вважаючи себе митцем

Театру абсурду

Аби всі повірили

У справжність зими



А люди

Випльовуючи з рота

Тополиний пух



Вірили

У календар





Червень

Тріолет

Знов літо править мажі на Херсон

Земля до річки спрагло припадає

А сонце все пече і не сідає 

Знов літо править мажі на Херсон



Над степом вітер марево гойдає

Брунатний день вколисує у сон

Знов літо править мажі на Херсон

Земля до річки спрагло припадає







Липень

Над Херсоном липневе осоння.

Над Славутою чайки ячать.

І авто, переїхавши сонце,

По дорозі розпеченій мчать.



Відганяю журналом задуху,

З вентилятором схожа рука,

Так нагадує спека свекруху,

Що невістку свою допіка.







Відщебечу, може відкурличу.

Яблуком дозрілим упаду.

За собою піснею покличу,

А можливо, й з розуму зведу?..



Наче в’юн навколо обкручуся

І до тебе міцно притулюсь.

З небокраю зіркою скочуся

І сльозою в зморшках загублюсь…







Життя неминуче тече,

Немає й секунди перерви.

І серце частіше пече:

Це нерви, звичайно, це нерви.



Набридли уже досхочу

Скандали і різні ексцеси.

І знов уві сні я кричу:

Це стреси, звичайно, це стреси.



Та ось, зупинившись на мить,

Відчуєш приплив сподівання, -

І тіло жагою горить, -

Це віра, звичайно, в кохання.







ІV

Береги однієї сльози 





Зіткана із протиріч -

Пекла створіння і раю.

Знаю тебе і не знаю:

Чари примружених віч.



Певно, приховує джин

Цю таїну нерозкриту.

Жінка - це знаки санскриту, -

Шанси: з мільйону - один.





І розбите скло

Стулює



Відблиски сонця



Як утримати

Рештки дитячого крику



У лоні

Матері



Жіноча молитва

(іронічне)

О ця довга

Як на Голготу

Дорога на ринок



О це безкінечне

З кишені

Грошей віддавання



О ця немислима

Важкість

Не тобою зрощеної

Картоплі





О ця постійна

Прометеєва прикутість

До вогню

Газової плитки



Булькотить пекельно

В казані вода



Отак

І минає

День



Туга

На піраміді усамітнення

Слова стають

Мармуровими брилами



Над снігом відчуження

Наші цілунки

Проростають

Пролісками



Дві обручки кульбаб

Розсипаються

Срібним порохом



Тужу за тобою

Як очі сліпого

За сонцем





Спадуть

З мого тіла



Як листя

З осінніх дерев



Твої поцілунки

Обійми

Невтолима жага

Заборони

І дозволи



І залишаться

На пустелі моєї шкіри



Зморшки

Зів’ялих

Мрій



Ми випили ніч

До дна

Аж тіло здолала

В’ялість

Кохання жага

Не сталість

Був трунок

Тепер

Труна



Між нами

Струна німа

І серце ятрить

Оспалість

Ось так і приходить

Старість

Коли й сорока

Нема







Догоріла

Остання свічка



Занімів

Од чекання

Годинник



Вже і кава

У чашці

Береться кригою



А моє тіло

Ще й досі

Чекає



Твоїх

Обіймів



Чекання

Ліг каменем

Перед ганком

Твоєї

Хати



У чеканні взаємності



Та й обріс

Мохом





Зв’яжу собі погляд

Шнурками твоїх брів



Наскубаю терпкості

Кислиці

Твоїх вуст



Потону у купинах

Твого

Соковитого тіла



Й обернуся

Свійською качкою



На твоєму

Подвір’ї





Під дуду

Я піду

Побреду



І біду

В лободу

Заведу



Ворожду

І нужду

Одведу



В слободу

Приведу

Молоду



У вузду

Попаду

Й пропаду





Писання портрета

Батогами

Лупцює очі

Твоє волосся



Сліпить

Сонячними зайчиками

Твій погляд



Бісиками

Звиваються в посмішці

Твої губи



Руки

Немов два списи

Націлені

Прямо у серце



Диявол в спідниці

Біля пекла

Кохання



Моя дружина







Від мене

Й до неї



Безліч опалих обіймів



Від неї

Й до мене



Безліч перев’ялих цілунків



Ніхто не знає

Що ми береги



Однієї

Сльози



Закохані

Місяць-молодик

Буцає закоханих

Гострими ріжками

Мов телятко дурне



А він і вона

Припухлими

Від поцілунків губами

П’ють нічний келих

Чорного вина



І сп’янівши коханням

Лишають

З останньою зіркою

Під вербою



Білу 

Кварту

Ранку



Всю ніч

Я писав



Листи до тебе



А всі аркуші

Чисті

  

Впіймав

Кольоровий метелик

Твого погляду



Затиснув

У сталевий кулак

Раціональності



Аби

Не випурхнув геть



А коли

З часом

Повільно розкрився

П’ятипелюстковий

Бутон руки



Долоня

Ятрилася кров’ю



Втраченого

Кохання



І знову осінь

Холод і мовчання

І я і ти

Одні на всі світи

Між нами шал

Нестримного кохання

За нами гріх

І спалені мости





 



 я  я

 і ти  і ти



 це  це

  два сонця  два сонця

 й  й

  два місяці  два місяці

  у безмежжі погляду  у безмежжі погляду



 я  я

 і ти  і ти



 це  це

 два океани  два океани

 хвилювань  хвилювань

 із  із

шепотом хвиль  шепотом хвиль

 і  і

підшептом ріні  підшептом ріні



  я  я

  і ти  і ти

  це  це

 два крила  два крила

Вістрям польоту  вістрям польоту

  над літами  над літами

  набутого досвіду  набутого досвіду



 я  я

 і ти  і ти

 це  це

 два невеличких  два невеличких

 всесвіти  всесвіти



  і 

  одне

  велике

 серце



Тримаюся

Крихких берегів

Ілюзій



Наповнюю ними

І тишу

І ніч


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций