Народна творчість Казки народів світу: Казки народів Європи I — C. 14

Розміщено Шкільні твори в 23 июля 2015





Бабуся наділа дівчинці сукню і корону й пішла проводжати її, адже та була ще маленька. А щоб їй було веселіше, взяла з собою і свою дочку. Принц пригнав два кораблі: на перший сів сам, на другий посадив свою наречену з бабусею та її дочкою, й обидва кораблі помчали під усіма вітрилами в море.

Вийшли вони в чисте море. Принц, щоб бачити Кров-і-Сніг, стояв на кормі свого корабля і гукав:

- Кров-і-Сніг, дивись, щоб тебе не продуло морським вітром!

А дівчинка, що була ще маленька, не зрозуміла та й питає в бабусі:

- Що принц каже? А бабуся на те:

- Щоб ти скинула золоту корону і віддала мені.

От дівчинка і віддала їй корону. Трохи перегодя принц знову гукає:

- Кров-і-Сніг, дивись, щоб ти не захворіла через морський вітер.

А дівчинка, знову не зрозуміла та й питає в бабусі:

- Що принц сказав?

- Щоб ти скинула срібну сукню і віддала мені.

От дівчинка і віддала їй срібну сукню.

Принц усе стояв на кормі корабля і, стежачи за її іграми, знову гукав:

- Кров-і-Сніг, гляди, щоб морський вітер не зашкодив тобі.

А дівчинка й цього разу не зрозуміла та й питає в бабусі:

- Що принц каже? А бабуся:

- Щоб ти кинулась у воду.

- Ну як він так каже, то кинь мене.

Бабуся схопила її й кинула у воду.

А на свою дочку наділа золоту корону та срібну сукню і, коли принц зійшов на берег, підвела її до нього і сказала, що вона - Кров-і-Сніг. І принц відрекомендував її батькові й матері як наречену.

А тепер повернемось до дівчинки. Після того, як вона впала в море, її проковтнув кит.

Опинившись у череві кита, дівчинка заплакала. Від гри на вітрі на палубі вона вся розпатлалася, тому й попросила кита:

- Ките, китоньку, Відпусти на дві п’яді ланцюжка, Адже я розпатлана така.

А кит на те:

- Не відпущу, а то ще втечеш.

- Ні, не втечу.

Відпустив кит на дві п’яді ланцюжка.

От вона попливла і пливла, аж поки дісталась берега. А там сидить собака, і в зубах у нього кусень хліба та бараняче реберце. Собака віддав усе це дівчинці, вона подякувала і стала гладити його. Аж це кит сіпнув за ланцюг, і довелося дівчинці вернутись у середину китового черева.

А наступного ранку вона знову просить:

- Ките, китоньку, Відпусти на чотири п’яді ланцюжка, Адже я розпатлана така.

Відпустив кит на чотири п’яді ланцюжка.

Дівчинка знову на берег і знову зустрічає того самого собаку. Дістала від нього кусень хліба та бараняче реберце, щиро подякувала і погладила собаку. Аж це кит сіпнув за ланцюг, і їй знову довелося вернутися у його черево.

А третього дня дівчинка знову:

- Ките, китоньку, Відпусти на шість п’ядей ланцюжка, Адже я розпатлана така.

- Я не хочу, бо ти втечеш.

- Не втечу, обіцяю тобі.

Відпустив кит на шість п’ядей ланцюжка. Дівчинка знов на берег. А там собака з куснем хліба і баранячим реберцем у зубах. А треба сказати, що цей собака належав королевичу, і з кожним днем він худнув і худнув, і королевич сказав своїм слугам:

- Що ж це ви не годуєте мого собаки? А слуги на те:

- Та він щодня дістає кусень хліба й бараняче реберце. Дивіться,- і слуги дали собаці кусень хліба та бараняче реберце.

Собака схопив той хліб та реберце і побіг просто до берега. А принц і слуги - слідом. От побачили вони, що собака зупинився біля дівчинки, прив’язаної до ланцюга. А коли захотіли підійти ближче, ланцюг потягнув дівчинку в чисте море, і вона пропала в хвилях.

Тоді принц каже:

- Завтра підстережемо її на березі, а тільки вона з’явиться, сокирою обрубаємо ланцюг.

От наступного ранку дівчинка й каже китові:

- Ките, китоньку, Відпусти на вісім п’ядей ланцюжка, Адже я розпатлана така.

- Не відпущу, бо ти втечеш.

- Не втечу.

Відпустив кит на вісім п’ядей ланцюга. Дівчинка одразу на берег, і тільки туди ступила, принц і його слуги схопили її, а потім - кресь! кресь! - сокирою перетнули ланцюг. Побачив це кит, кинувся в море і так лютував, що ударами хвоста порозбивав усі зустрічні кораблі.

Принц дивиться на дівчинку - нібито знайома.

Питає, хто вона, а та:

- Кров-і-Сніг.

- А хто ж друга?

Розповіла тоді дівчинка про все, що з нею сталося. Розгніваний принц поквапився в палац - і до баби. Та й призналася в підміні. Принц прогнав її та дочку, а сам одружився із Кров-і-Сніг, яка заслужила своє щастя.



СПІВУЧА ЛИПКА Лужицька народна казка

Жили собі чоловік і жінка, і була в них донечка. Та не дійшла вона ще й літ, як померла мати.

Прийшла якось дівчинка до своєї хрещеної, а та їй і каже: нехай, мовляв, твій батько зо мною одружиться.

- Я тебе дуже любитиму, щовечора буду тобі ніжки мити молоком!

От батько і взяв її за жінку. Першого вечора вона й справді помила своїй пасербиці ніжки молоком, а другого вже ні. На тому воно й стало.

З часом з’явилося у дівчинки чотири сестрички. Перша мала одне око, друга - двоє, третя - троє, а четверта - четверо.

Пасербиця робила в матері всю хатню роботу, ще й худобу пасла. Жене, бувало, пасти, то мачуха дасть їй окраєць черствого хліба й шматочок сухого сиру та й годі. Та все одно виросла з неї така гарна дівка, свіжа та рум’яна - куди там тим сестрам!

Мачуха спокою не мала - все хотіла довідатись, чого це її пасербиця така гарна.

От послала вона свою дочку Одноочку пасти з пасербицею худобу. Пригнали вони на луки, Одноочка й каже сестрі:

- Заплети мене!

Заплітає дівка сестрі коси та все примовляє стиха:

- Засни, очко, засни!

Одноочка й заснула. Тут прийшла ряба корова й дала дівчині з одного рога пити, а з другого - їсти.

Пригнали дівчата ввечері худобу, мачуха й питає в Одноочки:

- Що бачила? Але та не бачила нічого. Другого дня мусила гнати з дівчиною худобу Двоочка.

Пригнали на луки, Двоочка й загадує:

- Заплети мене!

Плете дівчина їй коси, а сама все стиха:

- Засни, очко, засни, друге!

Знов прийшла ряба корова й дала дівчині з одного рога пити, а з другого - їсти.

Як стало смеркатись, дівчина сказала:

- Уставай, сестричко, женімо додому! Вдома питається мачуха Двоочки:

- Що бачила? Але й ця не бачила нічого. На ранок жене вже Триочка з дівчиною корів пасти.

Пригнали на луки, Триочка звеліла:

- Сядь, сестричко, та розчеши мені коси!

Сіла дівка та й приказує:

- Засни, очко, засни, друге, засніть, усі троє!

От знову прийшла ряба корова й дала дівчині з одного рога пити, а з другого - їсти. Надвечір будить дівчина сестру:

- Вставай, сестричко, час гнати додому!

Вдома питається мачуха в Триочки:

- Що бачила?

Але й Триочка нічого не бачила. Погнала з дівчиною пасти вже Чотириочка.

Пригнали на луки, вона й каже:

- Сідай, сестрице, розчеши мене! Дівчина сіла біля неї та стихенька:

- Засни, очко, засни, друге, засніть, усі троє!

А за четверте й забула.

Тут прийшла ряба корова й дала дівчині з одного рога пити, а з другого - їсти.

Троє очей міцно спали, зате четверте не спало й усе бачило.

- Вставай, сестричко, женімо додому! Вдома питає мати у Чотириочки:

- Що бачила? Та й розказує:

- Коли троє моїх очей заснули, прийшла ряба корова і дала сестрі з одного рога пити, а з другого - їсти.

Мачуха страх як розгнівалася. Почала вона годувати рябу корову на заріз.

Пасербиці довелось тепер сидіти вдома, їсти їй давали черствий хліб та сухий сир. Дуже журилася дівчина. Щодня ходила вона до своєї рябої корови й плакала.

Одного дня корова каже:

- Сьогодні мене заріжуть. Попроси в мачухи мої нутрощі і вичисть. Там ти знайдеш кісточку. Закопай її в садку під своїм вікном.

З кісточки виросте липка зі скляними листочками, а під нею весело озиватиметься песик.

Дівчина зробила все, як загадала їй ряба корова. На ранок дивиться - аж під вікном стоїть липка зі скляними листочками та бринить-співає. Під нею весело озивається песик, а коло неї з джерельця біжить вода. Біжить із джерельця в криничку, а в тій криничці дівчина мусила щодня прати білизну. Прала й прала, аж з рук у неї кров ішла.

Якось їхав повз той садок і криничку пишний пан. Побачив він дівчину, й так вона йому сподобалася, що він захотів узять її собі за жінку. Та мачуха й слухати про те не хотіла. Через тиждень пан приїхав знову і знову сказав віддати йому дівчину. Цим разом мачуха погодилася, але наказала своїм дочкам:

- Візьміть ланцюга й добре прикуйте липку!

Дівчина перевдяглась, сіла в карету й поїхала з пишним паном. Аж тут липка зірвалася з ланцюга й собі вскочила до карети, а песик весело задзявкав і побіг слідком.

Через рік у молодої пані знайшовся синок. Дізналася про це мачуха й пішла її одвідати. А йдучи додому, сказала, що прийде знову. Другого дня вона справді прийшла й привела свою дочку Двоочку.

- Чи ти здорова чи слаба, дитино? - спиталася вона в молодої пані.

- Здорова, нівроку.

- То визирни у вікно, поглянь, як весело грають рибки в ставку!

Молода пані вихилилася з вікна, а люта мачуха й зіпхнула її у ставок. Вона пірнула і випливла качкою та й стала плавати ставком.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций