Юліан Тувім Поезії

Розміщено Шкільні твори в 28 мая 2015



Юліан Тувім

Поезії



Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990











БАЛ В ОПЕРІ



I



В опері сьогодні бал -

Всяке хоче бути гостем,

Бо дає той бал не хтось там -

Сам державний принципал.

Клеопатри й Аретузи

Нашвидку перуть рейтузи,

Скрізь по місту люду тиск,

Дзенькіт шпор і касок блиск,

Скрізь шикуються жовніри,

I гусари, й кірасири,

Коні дибляться і ржуть,

Без угаву юрби пруть,

Аж ревуть автомобілі -

Пробки скрізь, ні верть ні круть.

Вина грають нетерпляче,

Модне панство як не плаче -

Всюди черги в перукарні,

Мліють панночки шикарні:

Жижки-дрижки балу ждуть.



На афіші - вождь верховний,

У театрі квітів повно,

Всюди розкіш, де не гляньсь,

Блиск, і шик, і лоск, і глянс…

Ось на сходи мармурові

Стелять килим пурпуровий;

Розпорядник, грубий гриб,

Галасуючи, охрип,

Поліцмейстер пружним кроком

Походжає, мружить око;

Ну й статура, ну й фігура,

Ну й бравура - c’est si beau,

Над’їжджають шуби, фраки,

Макінтоші, шапокляки,

Там краватки, тут жабо;

Скрізь снують шпики-філери,

Як холери, їй же бо…



Увихаються філери,

Матюхаються шофери:

- Куди прешся, осади,

Розтуди твою туди! -

Над’їжджають горностаї

Й чорнобурки,

Барбароси, оксенстьєрни

Й люксембурги,

I “фіати”, і “ролс-ройси”,

Й “мерседеси”,

Пишні бюсти, аксельбанти,

I грандеси,

I бульдоги повноважні,

I тер’єри,

I шиньйони, і шиншили,

I венери,

I бурбони, й чемберлени,

I медалі,

Еполети, і лампаси,

I так далі,

Генерали й адмірали,

Й інша братія,

Можновладці, товстозадці,

А!

Ри!

Сто!

Кратія!

Раз!

Два!

Ура, панове!

 I знову й знову -

 Ура, панове!



У гардеробі

Публіки - пробі!

Із номерком! Без номерка!

I дама в люстерко

Іще раз зирка,

Іще раз помадою губи торка,

I знову стане -

Підправить кудрі.

I знову гляне -

Підбавить пудри,

I вже - до ложі, до партеру,

I філер морга філеру,

Наліво, направо, налі, напра,

А в центрі вже музика гра,

Музика гра! Музика гра!



Грімко гра музика-зика,

Стоголоса, стоязика,

Мідно, срібно, джазко, різко,

Блиском плюска, брязком бризка;

Всіх прибулих ловлять сітьми

Б’ючі, звучі, рвучі ритми.

Вже взялись месьє за дам

I вже - дай! Дам, дам!

Зір, як магній, миттю жахне,

Мов кастетом раптом трахне,

Туберозно б’є у ніздрі,

Тягне спорзно в льоті бистрім

Плоть на плоть і хіть на хіть…

Скоком-боком хить та хить,

Дриг та дриг ногами-гами,

Гене орде дзенька нами,

Панна тонно шилить губки,

До партнера щирить зубки,

На маестро зизом зирка,-

Гра музика, гра музика!..





ІІ



Всі астрoноми Європи

Чудо вздріли в телескопи

(Голим оком не впіймав би):

На небесній тверді - мавпи!

Йде вистава балаганна

З “Одкровення” Іоанна…

Не леви, не козероги,

Скрізь лиш мавпи нечупарні

Сіють гидь без остороги

У простори планетарні.

Розгойдали сфери горні

Мацапури ці потворні;

Кожна скаче, в’ється, гзиться,

Ськається, як в себе в клітці,

Виставляє - всі дивіться! -

Розрум’янену гузицю…

Звір єдиний в зодіаці -

Мавпа може й задаваться!

Під несвітським тим кошмаром

Хороводять зорі шпарко;

Бал у опері недаром

Розгоряється пожаром -

Небу жарко, небу жарко!





III



А на сцені Сатанелла

Зорі ловить тамбурином:

Тарантелла, тарантелла

Метеорним током рине…

Сатанелла - кулька ртуті

У космічній каламуті,

Сатанелла - веремія,

Блиску смуга, іскор фуга,

Срібним сяєвом струміє

Стану й стегон центрифуга…

“От стервига - чисто дзига!”-

Шпиг підморгує до шпига.

Сатанеллу місяць викрав,

Зніс у небо громовинно

I повис над залом прикро

Блискотливим тамбурином.

Але ось - нові забави,

Сцена світиться без смерку,-

Там злітають білі пави

Феєричним фейєрверком,

Там біжать рожеві свинки

(Балетмейстера новинки!),

Вичеберюють ці чучі

I мачичі, і качучі

З диким вереском і виском,

Так же хвацько,

Так же хвисько!

Потім місяць на Таїті

I гітари на Гаїті,

Потім тенор Печалотті

Серенаду нявка Лотті,

Потім пара - Пітт і Кітті:

Б’ються клоуни в лахмітті

I співають:

“I am Pitty,

I am Pitty,

I love you, Kitty!”-

Та у вухо, та по писку,

 Так же хвацько,

 Так же хвисько!

“Гля, що вигадав, латрига!”

Шпиг підморгує до шпига…

Животом вихля гітана,

Надить в рай магометана;

Із мандрилячим ревінням

Під банановим ботвинням

Зліз кентавр на кентавресу,

Між музик, для інтересу,

Огир дибиться картинно,

Рже конячу каватину;

Між сиренами в басейні

Виграє Сілен веселий…

Браво! Браво! Браво! Браво!

Як цікаво! Як яскраво!

Сотні тіл в одно з’єднало,

Диким шалом обуяло!

Масно, спорзно, хтиво, жваво,

Браво! Браво! Браво! Браво!

Спорзно, хтиво, зло, зухвало,

Мало! Мало! Мало! Мало!

Хол чи зал, партер чи ярус,

Скрізь та сама буїсть, ярість!

Все вирує морем п’яним,

Гуртовим левіафаном,

Многозадим павіаном,

Птерозавром-великаном,

Шампанканом, панканканом,

Адом, гадом, влад, без ладу -

Всі танцюють до упаду,

 До упаду,

 До упаду!





IV



У буфеті - жлуктанина,

Безупинна лопанина,

У Бурбона в шлунку тоне

Смачно смажена свинина,

На тарілці в донни Анни

Аж реве “телець закланний”;

Шах в оточенні французок

Тлить баранячий огузок;

Нахабідзе, князь мінгрельців,

Видув рому два графини

Й помилково ткнув видельцем

В бюст графині Дистрофіні.

Плачуть жиром качки-дички,

Верещать в зубах індички,

Трохи далі - за кав’яром -

В’ється панство роєм ярим;

Хто допався - усміхався,

Ненажерно запихався,

Не один барон і князь

Маже губи в чорну мазь,

А білугу жруть сирою,-

Котрі, звісно, при здоров’ю…

(”Ще, гляди, поїде в ригу!” -

Знишка шпиг моргає шпигу).

Граф Манджарі із П’яченци

Тягне сарняче стегенце,

Естергазі, п’яний в дошку,

Всіх ковбас набрав потрошку

Та, спіткнувшись по дорозі,

Бух у соус панні Розі!

I сміються всі бурбони,

Аж трясуться аксельбанти,

I снуються скрізь гарсони -

Мотомехофіціанти.



А в навколишніх готелях,

Де задарма, де за шеляг,

На загальнім бальнім фоні

Скрізь дуети сексофонні.

Шпиг моргає до щвейцара:

“Примічай, яка де пара!”

Просто з балу пишні кралі,

Та у шалі, та в вуалі,

На часинку втишить пал,

На хвилинку - й знов на бал.

Князь Сапіга й Травіата,

Оксенстьєрна й пані Ада,

Зільберштейн і донна Рада -

Півгодинки, пару па!

Потім знову у громаду,

Всі танцюють до упаду,

 До упаду,

 До упаду!

Всі танцюють до упа…

Льотом линуть “мерседеси”,

Аксельбанти і грандеси,

I бульдоги, і тер’єри,

I шиншили, і венери,

Чемберлени й генерали,

Еполети й адмірали,

Дипломати і медалі

I так далі…

Шик!

Блиск!

Ех!

Чудово!

Раз!

Два!

 Ура, панове!

 Браво, панове!

 Мало, панове!

…Раз… Два… Друга, панове…







V

Б’є вже друга, ніч - як циган,

Шпиг підморгує до шпига,

I на сцені, і у залі,

На горищі і в підвалі,

У вбиральні, в костюмерній,

У курильні і в гримерній,

У фойє і у буфеті,

В гардеробі і в клозеті,-

Скрізь філер, агент чигає,

Шпиг до шпига, знай, моргає…



У дежурці ловлять гави

Два приватні, три лягаві,

Позіхають та базікають,

Походжають та триндикають,

Сюди-туди проходжаються,

На штиблети роздивляються.

Словік з третього участку

Виставляє жовті хвастко -

Чорні зношуються швидко,

Та й негарні - глянуть гидко.

“Що там жовті? Хвастать нічим! -

Каже Мацек, що при слідчім.-

Ні, мої таки найлуччі -

Гостроносі та лискучі!”

Шульц обох убив, сказавши,

Що у нього верх із замші:

“Другий рік ношу, панове,

I вважайте - ніби нові!”

Ваньчак, шпик на кличку Швиндя,

Хвалить ваксу марки “Індія”

I насвистує із хистом:

- Удібінді, удібіндія…-

Детектив приватний Машек

У коричневих гамашах

Позіха: “Закурим, Швиндя?”

Удібінді, удібіндія…





VI



Б’є вже й третя, день покволом

Устає над сонним полем -

Світ світає…

Овоч сонця дозріває,

Світло темінь розриває,

В гаї пташка спів заводить,

Грає вітер з яриною…

До столиці йдуть підводи

З новиною.

Гарби сунуться рипучі,

Люди хиляться дрімучі.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций