Вінграновський Микола Степанович Станси

Розміщено Шкільні твори в 16 мая 2015

1

Люблю я думать. Я люблю

Очима тишу цілувати,

Коли, як в тихому гаю,

В душі урочисто і свято.

І грона кращих почуттів,

Налитих мужністю й стражданням,

Нести в твій дім і сподіванням

Поїти серце в забутті. 2

Степліло літечко… степліли

Веселі дні веселих літ —

І світ піймав мене… Зраділий,

Я обізвався серцем в світ,

І вже крізь тебе пораненько

Я крикнув, повен сил і дій:

— Мій світе, світку, світотенько,

Мій світонько, світище мій!.

І — почалось! В криваву греблю

Політик чорних, сліз і ран —

Ввулканився в вулканну Землю

Кривавий Африки вулкан!

Пий, світе мій, вино свободи,

Як пив мій древній друг Лі Бо!

На ясні зорі, чисті води

Пливи, скривавлена любов! 4

Любов — не зло. Любов, якби

Від себе утекти можливо.

Таємних дум, бажань, журби

Якби зібрав я чисте жниво,

Тоді б ти бачила в мені

І мозолі під прапорами,

І космос, і над буряками

Жінок похилених, як в сні… 5

Нам вічно треба небом жить,

По шию будучи в планеті!

Якби я міг розворожить

Міщанство в реактивнім леті

І на серцях колючий дріт,

Одежі сірі стоганебні

І на економічнім небі

Всеїжоїжучий живіт! 6

То був мій перший день колись…

Стояло серце на колінах,

І профіль твій в бузкових тінях

Очима почуття дививсь…

Люби мене. Я вже розклав

Тобі дари в житейських мервах,

Твій дім, і ти, й твій Берислав,

Гойдайтесь ще на моїх нервах…

То був мій другий день буття.

Гангрена серця почалася…

Замовкла раптом, зайнялася

Радіостанція Життя!.

Я знов коханий… Боже мій!

Щасливий вік той, у якому

Живе твій подих долі й мрій,

Краси і грації… Німому,

Ти робиш честь мені…

1960.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций